За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Психіатр, психолог та клінічний психотерапевт Центру ментального здоров'я в Івано-Франківську Ігор Синюк — прихильник немедикаментозного лікування тривожних розладів легкого та середнього ступеня тяжкості. Втім визнає: при тяжких патологіях лікувати хворобу доводиться препаратами. За його оцінками, антидепресанти — це приблизно 75% від усіх призначень.
Психіатр Ігор Синюк розвіяв шість міфів про антидепресанти в інтерв'ю Суспільному та пояснив, що слід врахувати під час вживання препаратів.
Далі — пряма мова.
Міф 1: чи всі ментальні розлади лікують антидепресантами
Я — прихильник немедикаментозного лікування тривожних розладів, які найчастіше зустрічаються: легкого та середнього ступенів тяжкості. А при тяжких розладах, які тривають багато років, тільки психотерапевтичне чи психологічне лікування має місце, але воно недоцільне через те, що краще одразу використовувати всі можливі важелі впливу, аби найшвидше досягнути стійкого результату.
Коли ми говоримо про використання ліків, коли без цього неможливо обійтися — це саме з таких найчастіших історій, які зустрічаються. Це — тяжкі випадки тривожних розладів. Або коли люди хочуть пити ліки та не мають бажання працювати з психологом чи психотерапевтом. Тоді теж ми застосовуємо тільки ліки. Здебільшого — це депресивні розлади.
Якщо ж говорити про тяжчі патології — біполярний афективнийПсихічне захворювання, при якому людина переживає чергування епізодів надзвичайно піднесеного настрою (манії або гіпоманії) та глибокої депресії, чи розлади психотичного генезуТяжкі розлади психіки, при яких людина втрачає зв’язок із реальністю, починає бачити або чути те, чого насправді не існує, має хибні переконання й може дезорієнтуватися в часі, просторі або власній ідентичності, чи розлади внаслідок тяжких травм (наприклад, черепно-мозкових, вроджених або набутих дефектів) — тоді без ліків неможливо. І психотерапія тоді теж не дуже зараджує. На мій погляд, психотерапія — це все-таки найсильніший інструмент для роботи з тим, що є найбільш поширеним в соціумі, тобто з найчастішими розладами.
Ілюстрація художника Нікіти Тітова. Facebook/Нікіта Тітов
Міф 2: чи викликають антидепресанти залежність
Найчастіший страх з приводу антидепресантів, які я зустрічав, — це переживання, що вони викликають залежність. Це хвилювання підсилюється тим, що антидепресанти мають синдром відміни. Якщо неправильно з них "сходити" або людина не за призначенням лікаря перестає їх пити, то це призводить до наслідків. Люди дуже люблять казати: мені стало легше і тому я перестав пити таблетки. Напевно, передусім, вони переконані, що антидепресанти допомагають, поки ти їх п'єш. А коли перестаєш — вони не допомагають.
Моє "улюблене", коли люди кажуть, що не п'ють антидепресанти, які виліковують тривожний розлад, бо їм здається, що від них буде залежність. Водночас вони вживають гідазепамСуспільне нагадує, що самолікування може бути шкідливим і закликає приймати ліки лише за призначенням лікаря.Гідазепам — це . Він зменшує тривожність, страх, емоційну напругу та використовується для лікування неврозів, панічних атак, безсоння, а також як допоміжний засіб при епілепсії та алкоголізмі упродовж трьох років, який викликає пряму залежність. Офіційно доказано, що його не можна пити щодня більш ніж два тижні. Або прегабалінПрегабалін часто призначають при таких станах, як невропатичний біль, фіброміалгія та генералізований тривожний розлад. Він працює шляхом модулювання вивільнення певних нейромедіаторів у мозку, допомагаючи полегшити біль і зменшити судомну активність, наприклад. Його часто виписують людям з травмами головного мозку. Якщо там немає тяжких уражень, то їх не можна пити більше, ніж два тижні.
Часто люди, які переконані, що антидепресанти викликають залежність і не п'ють їх, "сидять" на гідазепамі по три-чотири роки. У них виникає органічна, фізіологічна залежність з синдромом відміниСтан, коли організм, звиклий до регулярного вживання психоактивних речовин (алкоголь, наркотики, нікотин) або певних медикаментів, відчуває фізичні та психологічні симптоми "ломки" при спробі припинити вживання або зменшити дозу, тремором, тиском, ломотою, коли вони не п'ють ліки.
Ілюстрація художника Нікіти Тітова. Facebook/Нікіта Тітов
Міф 3: антидепресанти — це "таблетки щастя"
Суть антидепресантів, які найчастіше виписують, — це селективні інгібіториГрупа препаратів, які вибірково блокують дію певних речовин або ферментів в організмі зворотного захоплення серотонінуНейромедіатор та гормон, який часто називають «гормоном щастя» через його позитивний вплив на настрій, але його функції значно ширші. Він регулює сон, апетит, травлення, згортання крові, а також впливає на роботу м'язів, температуру тіла та когнітивні функції. Між нейронами є синапси, тобто зв'язані між собою клітини мозку, які умовно кажучи "тримаються за ручки". Між цими "ручками" є щілина, в якій перебувають нейромедіатори — речовини, що допомагають передавати нервовий імпульс між клітинами та нейронами. У цій синаптичній щілині має бути достатня кількість нейромедіаторів та потрібних речовин для того, щоб мозок працював добре.
При депресії часто там практично немає серотоніну. Через те що він або не засвоюється, або не виробляється, або занадто швидко розщеплюється. Антидепресанти не дають серотоніну зникати. Це — селективний інгібітор зворотного захоплення. Ліки не дають серотоніну розсмоктуватися, розпадатися, розщеплюватися.
Більшість серотоніну перебуває у синаптичній щілині. Коли упродовж року там нормальна його кількість, то механізми вироблення серотоніну і його розщеплення нормалізуються та підлаштовуються під нормальний рівень серотоніну.
Бо є люди, в яких, наприклад, просто генетично погано виділяється серотонін. Вони схильні до депресивних розладів чи не отримування задоволення від своєї діяльності. Тоді єдине почасти, що їм приносить щире задоволення, — це випити вина, поїсти смачного сиру тощо. Це, до речі, такий цікавий факт, що вино і сир мають у собі амінокислоту, з якої утворюється серотонін.
Ілюстрація художника Нікіти Тітова. Facebook/Нікіта Тітов
Міф 4: антидепресанти виписують, бо лікарям це вигідно
Насправді антидепресанти впливають не тільки на кількість нейромедіаторів у головному мозку. Так воно і є, але це — дуже поверхневе бачення. Насправді якщо вони дієві й вже дають результат, то призначаються щонайменше на рік-півтора для людини. Не через те, що, як багато хто думає, психіатри отримують гроші від виписки антидепресантів. Такого немає. Їх призначають, тому що потрібно вирівняти біохімію мозку на такий тривалий час. Грубо кажучи, щоб він звик до нормальної біохімії, концентрації певної речовин.
Згідно з сучасними дослідженнями, це впливає на зміну генетичного апарату. Тобто діти людини, яка тривалий час мала ментальний розлад, пролікувалася і перебуває в ремісії, вже не будуть схильні до цього. Ліки напряму впливають на генетичний код людини. Це — класичний механізм епігенетикиГалузь біології, що вивчає зміни в експресії генів (як вони вмикаються чи вимикаються), які відбуваються без зміни послідовності ДНК, коли шляхом тривалих змін в житті людини змінюється її генетичний апарат.
Так само як люди, які понад п'ять років ходять у спортзал і займаються фізичними навантаженнями серйозно та систематично, то їхні діти мають більший об'єм м'язової маси при народженні. Це — звичайний адаптаційний механізм. Ми завжди пристосовуємося до навколишнього середовища. А коли наш мозок 15 років перебуває у стані абсолютно знищеної біохімії, розбитих фізіологічних механізмів та низького серотоніну, то очікувати, що все саме по собі відновиться — марно.
Ілюстрація художника Нікіти Тітова. Facebook/Нікіта Тітов
Міф 5: лікує не психіатр, а антидепресант
Якщо антидепресант добре підібраний і є на нього добра відповідь організму, то його дію людина почне відчувати відразу. Люди часто бояться пити їх, бо якщо він підходить і починає діяти, то спочатку вам буде від нього погано. Це — перших два тижні, поки мозок звикає. Усі симптоми, які вас турбують, будуть загострюватися. Швидше за все, у пацієнта будуть нудота, порушення апетиту, лібідо. Можливо, підвищуватиметься тривожність, безсоння з'являтиметься. Тому люди дуже бояться.
Я завжди всім своїм пацієнтам кажу, що у такому випадку це показує, що антидепресант добре підібраний, бо він впливає на всі симптоми. Якщо ви починаєте його вживати і у вас перші два тижні нічого не змінюється, ви кажете: "Боже, як класно, що у мене немає побічних реакцій". Швидше за все, він вам не підходить. І тому треба пробувати новий. Але ви можете в такому випадку розчаруватися в психіатрії й будете далі мучитися від своїх розладів.
Коли ви відчуєте ці так звані побічні реакції внаслідок вживання антидепресантів, то перший час маєте пам'ятати, що: по-перше, це — добре, бо препарат має точку прикладання, оскільки він знайшов "поломку" в організмі і починає впливати; по-друге, це пройде через два тижні. Якщо не проходить, то треба пам'ятати головне — ви лікуєтеся у лікаря. Вас не антидепресанти лікують самі по собі, а у вас є лікар. Якщо вам стає погано або щось не подобається, то йдіть до нього і все поясніть. Далі ви з лікарем вирішуєте, що робити: змінюєте препарати, можливо, додаєте ще якісь або навпаки забираєте. Люди часто схильні розчаровуватися, обривати контакт з лікарем і бігти одразу шукати когось мудрішого. Але правда у тому, що лікування можливе лише з лікарем.
Ілюстрація художника Нікіти Тітова. Facebook/Нікіта Тітов
Міф 6: антидепресанти — це погано, бо вони шкодять здоров'ю, порушують апетит і лібідо
Напряму антидепресанти не впливають на ваші органи, як-от печінку. Можливо, якісь старі препарати — так. Нагадую, що наука не стоїть на місці. Якщо у вас тяжка хвороба печінки, то вам протипоказані майже всі ліки, бо їхня частина розкладається її ферментами. Якщо їх немає, то медикаменти вас отруюватимуть. Це — норма. Тобто антидепресант шкодить печінці тільки тоді, коли вона вже хвора. Наприклад, якщо у вас генетичне захворювання, гепатит або токсикоз (не при вагітності, а через токсичну дію речовин), тоді всі ліки будуть шкодити.
Є різні види антидепресантів, які відрізняються між собою в межах однієї групи за ефектами та побічними діями. Насправді ми живемо в час, де майже всі побічні дії цих ліків — довготривалі. До них найчастіше відносяться три ефекти: зниження лібідо, тобто статевого потягу; порушення харчової поведінки або в бік відсутності апетиту, або в бік його підвищення; безсоння або навпаки велика сонливість. Коли це є, то ліки вам допомагають — проходять депресія, тривожність, ви стабілізуєтеся до того, що вранці прокидаєтеся і хочете жити. Але є ці моменти — апетит, лібідо та сон. Тут вкотре нагадую, що вам слід піти до свого лікаря, якому ви довіряєте, і пояснюєте, що вам це не подобається. Тоді він виписує вам інші препарати. Наприклад, можна додати ліки, які при антидепресантах забирають проблему з лібідо. Вам тоді треба буде пити на пів таблетки більше, але побічних ефектів воно вам не завдаватиме.
Бо коли мені кажуть, наприклад: "Я боюся, що у мене буде переїдання, тому не питиму антидепресанти". І це зі слів людини з тяжкою формою депресії. Зазвичай я не говорю прямо, але в голові думаю: чи розумієте ви, що зараз обираєте між потенційним самогубством і тим, що ви наберете додаткових п'ять кілограмів? Люди забувають, що депресія — це хвороба, яка призводить до втрати працездатності або смерті. Вони по п'ять років лежать у ліжку, не можуть працювати, жити, не відчувають взагалі нічого, але відмовляються пити ліки через страх, що психіатри хочуть посадити їх на голку залежності.
Ілюстрація художника Нікіти Тітова. Facebook/Нікіта Тітов
Що потрібно знати про прийом антидепресантів — порада психіатра Ігоря Синюка
Якщо мозок людини перебуває у стані біохімічної дезорганізації при тяжкій клінічній депресії, якій вже десять років, то очікувати, що ця людина буде мислити раціонально — не дуже правильно. Тому об'єктивно у неї буде песимістичний погляд на світ, відчуття того, що нічого не допоможе і вона нікому непотрібна. Це питання зводиться до того, що ми маємо вибудувати довіру до психіатрії і ментального здоров'я в Україні.
Насамкінець єдине застереження, яке я дам з приводу антидепресантів, — не слухайте колежанок, не читайте форуми, не дивіться в інтернеті, хто що пив і кому що помогло, не біжіть в аптеку і не починайте це пити. В принципі, нічого не робіть без вашого лікаря і в жодному випадку не зловживайте антитривожними препаратами.
