За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Травмованого лелеку Дмитра, якого врятував завгосп Підгірської гімназії Ігор Перекицей і опікувався ним упродовж трьох місяців, відвезли на зимівлю у Центр реабілітації диких тварин Галицького національного природного парку. Там птаха оглянув ветеринар та помістив на тимчасовий карантин. На подвір’ї школи Дмитро жив з липня, відколи впав з гнізда і травмував ногу та крило. Завгосп виходив лелеку та вирішив передати його під професійну опіку через настання холодів. Однак, каже, що вже сумує за ним.
Історія порятунку птаха читайте у матеріалі Суспільного.
Ігор Перекицей знайшов птаха на території гімназії наприкінці липня, коли той випав з гнізда.
Лелека Дмитро. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Були сильні дощі й вітри. Я мусив поїхати до школи й подивитися, що там робиться. Бачу: пси якраз біля гнізда. Я ближче під’їжджаю скутером, а це лелека бідний. Одним крилом лише відмахується, лежить. Хвилин десять бракувало, і собаки були б його роздерли. Він бідний був — крило не працювало й одна ніженька», — розповідає Ігор Перекицей.
Лелека Дмитро. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Чоловік помістив лелеку в ящик у кочегарці. Мастив птаха мазями, забинтував ніжку.
«Через два тижні він став на ноги. То я лелеку виніс уже біля кочегарки, і він почав ходити полегеньку. І так ми здружилися. Дав йому кличку Дмитро, бо я — Дмитрович», — продовжує Ігор Перекицей.
Ігор Перекицей з Дмитром. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Про травмованого лелеку дбали також учителі та учні Підгірської гімназії, каже директорка закладу Ольга Івоняк.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Кожного ранку, коли я приїжджала до школи, то з ним віталася, питалася, як у нього справи. Лелека любив іти до машини, а потім йти у своїх справах. Він вільно ходив всією територією нашої школи, коли діти гралися. Вони знали, що його треба берегти. Ми допомагали, давали птаху їсти, щоб він міг якнайшвидше відновитися і полетіти. Ми щиро вірили, що він зможе полетіти зі своїми родичами», — говорить Ольга Іваняк.
Директорка Підгірської гімназії Ольга Івоняк. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Завгосп гімназії Ігор Перекицей розповідає, що у гнізді на території школи, крім цього птаха, було ще троє лелек. Вони час від часу навідувалися до травмованого Дмитра, однак відлетіли у теплі краї без нього.
Гніздо біля Підгірської гімназії, з якого випав лелека. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Коли похолодало, я приїхав, а він чогось такий бідненький. Це ж худобина. Вона хоче води, але хоче й тепла. А у нас що, зараз, не дай Боже, 2-3 морозу. Скільки я годував його… Я б собі цього не простив», — каже Ігор Перекицей.
Лелека Дмитро. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Відтак чоловік почав думати, куди можна перевезти лелеку, щоб йому було безпечно та комфортно. 28 жовтня птаха забрали у Центр реабілітації диких тварин Галицького нацпарку.
«Бачите, Дмитро так став спеціально, щоб його ще наостанок сфотографувати, що він тут був у мене біля кочегарки. Я так бачу, птах щось відчуває, що його будуть забирати. Ви знаєте, дуже щось тут шкребоче. Бо я звик до нього. Дмитро, Дмитруню, Дмитре, не бійся, ти потрапиш у дуже добрі руки. Щастя, здоров’я тобі, Дмитре», — побажав Ігор Перекицей.
Лікар-ветеринар Олег Романів. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
У Центрі реабілітації диких тварин Галицького нацпарку птаха оглянув лікар-ветеринар Олег Романів. З його слів, видимих покодждень на лелеці не помітно.
«Подальше спостереження нам покаже, як він, і наскільки він приживеться. Можливо, буде літати, а якщо ні, якщо в нього є якась невидима травма, яка йому буде шкодити літати, то птах буде жити разом з нашими лелеками», — каже Олег Романів.
За його словами, упродовж десяти днів лелека Дмитро перебуватиме на карантині. Надалі, залежно від стану птаха, вирішуватимуть, куди його помістити на зиму.
Лелека Дмитро у Центрі реабілітації диких тварин Галицького нацпарку. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
«Лелека, як правило, добре зиму переносить, витримує 10 градусів морозу. Головне — корм дати і прочистити доріжки, щоб не були у снігу. Потім настає весна. Прилітають лелеки з теплих країв. Якщо Дмитро зможе літати, то нам немає потреби його тримати», — розповідає Олег Романів.
Лелеки в Галицькому нацпарку. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Кочержук
Ігор Перекицей додає: «Тяжко, бо вже не знаю, чи побачу його. Буду дуже сумувати за ним. Може, наступного року прилетить навесні. Може, впізнає. Так що такий-то сюжет з моїм лелекою».
