За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Учитель хімії з Івано-Франківська Юрій Пахомов повернувся з освітньої подорожі Великою Британією. У цю мандрівку педагог поїхав як переможець у номінації "Вибір українців" премії Global Teacher Prize Ukraine 2025.
Загалом у Британію поїхали 22 людини. З 19 по 22 січня 2026 року вони побували у державній початковій школі та приватних пансіонатах у Лондоні й Кембриджі. Також відвідали міжнародну виставку "Bett UK", на якій освітяни зі всього світу обговорюють інновації та технології у цій сфері.
Про те, як минула поїздка, що найбільше вразило одного з найкращих педагогів країни, про схожість українських та англійських шкіл, мрію прослухати курс у Кембриджському університеті та вигорання вчителів Юрій Пахомов розповів Суспільному.
Далі — пряма мова.
"У рівність, толерантність там не грають, а цим насправді просякнутий весь освітній процес"
Ми відвідали Summerside Primary Academy (у Лондоні — ред.) Це — державна початкова школа для дітей від трьох до одинадцяти років. Тобто в них з трьох років починається навчання. І мені дуже сподобався цей підхід, бо насправді "Нову українську школу" саме з нього запозичували. Там вчать впорядкованості. І, знаєте, якщо в нас про рівність, толерантність [говорять], і ми проводимо тематичні години, вивішуємо якісь плакати, то там в це не грають, а цим насправді просякнутий весь освітній процес.
Збираючись в коло в актовій залі, діти сідають на підлогу, співають разом пісні і дублюють жестовою мовою. Адже в закладі навчаються 12 дітей із порушеннями слуху. Все навколо має або шрифт Брайля, або пояснення до того чи іншого моменту, і дітей вчать комунікувати, взаємодіяти, щоб вони відчували себе частиною колективу. Точніше, вони відчувають себе частиною колективу, бо якраз так побудований освітній процес.
Учитель з Івано-Франківська Юрій Пахомов у початковій школі у Великій Британії. Надав Суспільному Юрій Пахомов
"Я хочу навчитися жестової мови, ця навичка — це про рівність"
Зараз є така мета. Якщо хтось читатиме цю статтю і зможе мені підказати, то я хочу навчитися жестової мови. Мені дуже відгукнулося те, що педагоги на уроці ключові моменти дублювали жестовою мовою й діти там разом проводили час.
Ця навичка — це про рівність, толерантність. Я думаю, що кожен хоча б на базовому рівні повинен володіти саме жестовою мовою.
"Дітей вчать самостійності з дошкілля"
Дітей вчать самостійності з дошкілля. Там є така пісочниця, яку можна доповнити якимись деталями, побудувати місточок, тобто "поінженерити". Діти катаються на велосипедах і вже дотримуються лівостороннього руху. Що мені сподобалося: там були два такі ровери поліцейського і пожежного. І діти вже знають, що вони мають дати перевагу в русі тим, які сидять на цих велосипедах. І це — діти трьох-чотирьох років, що важливо.
Дуже мене вразило, що їх вчать того, що їхня думка важлива. Коли діти трьох років заходять у їдальню, їм дають основну страву і гарнір. Кожен з них підходить і обирає, що хоче до нього: чи кукурудзу, чи салатик, чи огірочок, чи ще щось. Тобто право вибору у них є навіть у цих дрібничках. Це — класно.
Початкова школа у Великій Британії. Надав Суспільному Юрій Пахомов
"Говорили про властивості речовин на прикладі казки про трьох поросят"
Ми були на частині уроку, де говорили про властивості речовин на прикладі казки про трьох поросят. У класі була солома, гілка та цеглини. Діти розбирали, пробували дослідити, чи можна подмухати, і скільки треба для цього прикласти сили. Тобто все це не через розмови, а досвід, навички і те, що оточує щодня. Якраз це наука, яка не відірвана від повсякденного життя.
Це перегукується з моїми методами роботи. І тому мені якраз найбільше "зайшло" це дошкілля, де транслювали такі цінності, про які я почав говорити зі старшими дітьми. А тут вони вже від малечку.
Кабінет хімії у середній школі у Великій Британії. Надав Суспільному Юрій Пахомов
"Учителі роботу додому не беруть"
Якщо говорити про середню школу, у Великій Британії насправді все дуже близько до того, як у нас. Єдине, що діти можуть обрати собі більше гуртків та годин того предмета, який їх цікавить. Звісно, кабінети обладнані всім потрібним. Що мені дуже сподобалося — повне забезпечення викладачів тим, що їм необхідне.
Цікаво, що вчителям не рахуються "горлові"Безпосереднє проведення уроків години, а час, який вони проводять на роботі. Що важливо — вони роботу додому не беруть. Як на мене, це направду цінно і прикольно, оскільки я працюю вдома. Знаєте ось це: "Що робиш вдома?" Працюю, тільки у некрасивому одязі. Там такого немає.
"Немає чарівної пігулки ні в них, ні в нас. Проблеми схожі"
Говорили з англійськими педагогами про дітей. Ми запитували: а діти як? Вони кажуть: "Діти класні, прикольні". Ну так, десь домашні завдання не роблять, десь запізнюються, десь бувають випадки булінгу, але діти — класні.
Знаєте, немає цієї чарівної пігулки ні в них, ні в нас. Проблеми схожі, але що важливо: люди запалені ідеями, натхненні, працюють, розвиваються. Освіту розвивають як у них, так і у нас.
Українські педагоги у середній школі у Великій Британії. Надав Суспільному Юрій Пахомов
"Насправді початкова школа у Сполученому Королівстві і наша "Нова українська школа" дуже схожі"
Насправді початкова школа у Сполученому Королівстві і наша "Нова українська школа" якраз дуже схожі. Просто в нас воно не до кінця допрацьоване і "відшліфоване", тому що українські педагоги не до кінця розуміють, що закладається в основи "НУШ". Це не просто кольоровий килимок посеред класу, на якому діти сідають і по черзі читають. Це трошки про інше. Задумка класна, ми до того дійдемо, воно мусить пройти в кілька етапів. Але от це дуже схоже — просто зараз трішки на іншому рівні.
Якщо говорити про старші школи, то там діти обирають всього чотири предмети. І вони готуються по них до іспитів. Що важливо: вони можуть від одного предмета відмовитися, якщо їм буде заважко.
Ми повільно до цього рухаємося. Просто єдине: подивимося, що з того вийде, бо задумки в нас завжди дуже класні, а реалізовується воно по-різному. У будь-якому випадку я завжди кажу: добре, що реформа йде і вона не зупиняється навіть у час війни. Бо ми не можемо відстати від світу надовго, тому що зараз дуже динамічно все змінюється. Нам потрібно теж змінюватися, щоб Україна була технологічною новітньою країною, бо доведеться її відбудовувати. І це має бути ефективно.
Українські педагоги у початковій школі у Лондоні. Надав Суспільному Юрій Пахомов
"Може, колись дійду до того, що прослухаю курс в Кембриджі"
Кембридж. Насправді це теж дуже цікаво. Мене вразило кілька речей. Насамперед те, що він сповнений історією. Ми були в пабі, в якому святкували відкриття молекули ДНК. Ми бачили "доньку" яблуні, під якою сидів Ісаак Ньютон, якому на голову впало яблуко. Ньютон вчився в одному з коледжів саме в Кембриджі. Із США перевезли живець цієї яблуні та посадили біля входу саме в цей заклад. Ми були у скверику, присвяченому Чарльзу Дарвіну.
Мені дуже подобається, що вони рухаються вперед, але одночасно зберігають традиції. Зараз усе — в мобільних пристроях, але там все одно збереглася традиція вивішувати на парканах листівки. Ідеш по Кембриджу — на всіх огорожах висять листівочки про події, які відбуватимуться.
Мали за честь там познайомитися з українськими дівчатками, які представляли діаспору. В них є український клуб в Кембриджі, де наші діти навчаються на повній стипендії. Є багато ґрантових програм для підтримки різних студентів. Насправді я думаю: може, колись дійду до того, що прослухаю якийсь курс в Кембриджі.
Юрій Пахомов на міжнародній освітній конференції у Великій Британії. Facebook/Yura Pahomov
"Нашій освіті є куди рухатися і це не про надтехнології"
От я повернувся звідти у Франківськ і розумію, що нашій освіті є куди рухатися. І тут насправді потрібні невеликі кроки від кожного та кожної, які перебувають у навчальному кабінеті. Це не про надтехнології.
Кабінети хімії у британців приблизно так само оснащені як у нас. Так, у них є красиві мензурки, доступ до води, але надреактивів там немає. Вони пояснюють все на повсякденних речах. Створюють макети планет з підручних матеріалів.
Тут — про цінності, які транслюються на уроці, і бажання працювати. Це насправді мене зачепило, тому що зараз педагогам важко. Коли тільки почалася війна, ми всі на внутрішньому запасі, на ініціативі рухали все вперед. Зараз уже буде річниця — чотири роки (повномасштабної — ред.) війни. І я вам скажу чесно: людський ресурс вичерпано.
Ми зараз говоримо про вищу освіту, реформу старшої школи. Насправді потрібно видихнути і дати організму те, що він хоче, — відпочинку, обіймів, теплої кави. Це — про людський ресурс. І зараз ми не можемо рухатися далі й робити вигляд, що цієї проблеми немає.
Українська освітня делегація у Великій Британії. Надав Суспільному Юрій Пахомов
"Ми насправді супергерої та супергероїні, але на межі витримки"
Коли я ходив Лондоном, дивився на людей, які чимось заклопотані. Хтось просто сидів у парку, насолоджувався життям. Дивився на педагогів, які думали, як побудувати наступні уроки, щоб розвинути компетенції у дітей. І згадую наших освітян, які не знають, чи вони будуть в освітленому класі, чи вони будуть не в класі, а в укритті проводити урок, і чи взагалі цей урок буде. Я розумію, що ми насправді супергерої та супергероїні, але на межі витримки.
