За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
У селі Слобода-Небилівська на Івано-Франківщині живе сім’я Володимира та Оксани Осадчуків, у якій за майже 24 роки подружнього життя народилися дванадцятеро дітей. Найстаршому синові — 23 роки, наймолодшому — ще немає двох. Троє дітей вже не живуть з батьками, дев’ятеро — залишаються вдома.
41-річний Володимир та 43-річна Оксана Осадчуки забезпечують дітей усім необхідним. На подвір'ї облаштували місце для ігор, батут, пісочницю, є велосипеди. Окрім цього, з ними живуть четверо котів і собака Болто, а в господарстві тримають корову, порося та курей.
Як багатодітна сім’я організовує побут, забезпечує дітей і що для них найважче, читайте у матеріалі Суспільного.
Познайомилися у сільському клубі
Оксана Осадчук — родом із села Пійло Калуського району. Жінка пригадує, як познайомилася з майбутнім чоловіком. Вона приїхала у Слободу-Небилівську до своєї подруги, з якою товаришувала ще зі школи. У сільському клубі вперше й побачила Володимира.
"Він підійшов, познайомилися, запропонував провести додому, провів — і так почали зустрічатися. Приїхав до мене на 8 березня, привітав. Це був 2002 рік. Восени ми вже розписалися, опісля в нас народився перший син Роман", — розповідає Оксана Осадчук.
Багатодітна матір Оксана Осадчук, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
У сім’ї Осадчуків — дванадцятеро дітей: семеро дівчат і п’ятеро хлопців. Зараз разом із батьками у Слободі-Небилівській мешкають дев’ятеро. Троє живуть окремо — найстарший син із сім’єю поїхав у Польщу, ще дві доньки навчаються у Львові та Івано-Франківську.
"Старшому Романові — 23 роки, Вікторії — 21 рік, нашій Марії — 18 років, Анні — 16, Надії — 14, Андрію — 10, Христинці — 9, Улянці — 8. Нашому Сашкові буде в травні шість. Нашим Вероніці та Віталію — по чотири роки. А наймолодшому сину Іванкові в червні буде два роки", — розповідає Оксана Осадчук.
Діти на подвір’ї грають у гру “Крокодил”, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
"Сусіди більше насміхалися"
Володимир Осадчук розповідає: реакція родичів, сусідів та знайомих на їхню велику сім’ю була різною: хтось підтримував, хтось насміхався, а дехто засуджував.
Багатодітний батько Володимир Осадчук, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
"Скажу чесно: сусіди більше насміхалися. Багато хто казав, що "бомжі", що там, де багатодітна сім’я, там хаос. Я хочу розвіяти цей міф і показати, що це не хаос. Дітей любимо, дуже любимо", — каже Володимир Осадчук.
Один з котиків родини Осадчуків, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
Його дружина доповнює: "Ми не планували, але в моїй родині так іде, що у нас усі були багатодітні сім'ї. Моя мама з багатодітної сім'ї, тато — теж, я — з багатодітної, нас четверо було. А чоловік був один у сімʼї. Мати більше дітей — це більшою мірою моя ініціатива".
Вероніка Осадчук. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
Жінка каже, що найбільші труднощі виникають тоді, коли хворіють діти.
"До кожного треба встати, підійти. І температура, і кашель, але даємо раду. По обов’язках у побуті все злагоджено. Чоловік займається господарством, допомагає у хаті, на кухні, особливо під час свят. Дівчата допомагають у прибиранні, складають одяг, менші діти — вже на мені", — говорить Оксана.
Випрані речі сохнуть на дворі, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
П’ятирічний Сашко Осадчук розповідає, як допомагає матері у хатніх справах.
"Найчастіше — дрова ношу, можу піти в магазин. Я сам хочу мамі допомагати і часто це роблю", — каже хлопець.
П’ятирічний Сашко Осадчук, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
Ліплять до 500 пельменів. Як родина Осадчуків годує дітей та допомагає ЗСУ
За словами Оксани Осадчук, приготування їжі — щоденний масштабний процес. За один раз на всіх готують до 500 пельменів і до 400 вареників. До вечора цих страв майже не залишається. Діти мають різні вподобання, тому частину їжі готують одразу на всю родину, іншу — заморожують або передають дітям, які не вдома.
"Стараюся, щоб їм була різноманітна їжа: один день — картопля з підливкою, інший — вареники, плов, молочні каші, борщі, випічка. Одному варю гречку, іншим — молочну кашу. Хтось любить плов, хтось — ні, хтось — картоплю або налисники", — розповідає жінка.
Іграшки дітей. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
Щоб забезпечити сім’ю продуктами, Оксана Осадчук часто їздить у магазин за 10 кілометрів від дому. Для цього чоловік подарував їй скутер. Вона купує свіжі продукти — м’ясо, овочі, молоко, яйця, інколи заготовляє мариноване сало. На великі свята Осадчуки готують усе самі, включно з випічкою та пасками, а частину страв передають для ЗСУ.
"На Великдень йде приблизно 130–140 яєчок. Ми паску печемо самі, готуємо все власноруч. Стараємося також допомагати ЗСУ. Коли просять приготувати голубці чи олів’є — від школи чи для села — ми завжди стараємося допомогти", — говорить Оксана Осадчук.
Оксана Осадчук біля холодильника. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
"Не було потреби звертатися по допомогу"
Сім’я Осадчуків отримує державну допомогу тільки на найменших дітей. Загальна сума таких виплат становить 9,5 тисяч гривень. Володимир Осадчук працює на тимчасових підробітках, заробляючи від 1000 до 1700 гривень на день.
"Я отримую державну допомогу тільки на дітей від чотирьох до шести років, і на найменшого Іванка — лише до трьох років. Чоловік підробляє. Мої гроші йдуть на світло, інтернет, щоб діти мали, на медикаменти та продукти", — розповідає Оксана Осадчук.
Оселя родини Осадчуків, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
Щоб опалювати будинок, Осадчуки самостійно запасаються дровами.
"Не було потреби звертатися по допомогу — я сам заготовляю дрова. Як казав нашій старості села Оксані Йосипівні: нехай більше дров йдуть воїнам, які захищають усіх, зокрема й нашу родину. Я працюю тут зі своєю сім’єю і заготовляю дрова на своїй землі, не претендуючи на чужі", — каже Володимир Осадчук.
Володимир Осадчук набирає воду з криниці, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
"Головне, щоб діти були здорові, а решта — справа часу та сил"
Чоловік розповідає, що сім’я до 2017 року жила у старій батьківській хаті. Згодом побудували новий дім.
"Будинок ми збудували за три роки. Почали у вересні 2014, фундамент залили, кум Петро допоміг із порадами та роботою. Я працював на пилорамі з 8:00 до 17:00, приїжджав додому, перекушував і будував дім. На другому поверсі облаштували кімнати для дітей, на першому — дві кімнати, спальня, кухня, ванна, коридор, комірчина", — каже Володимир.
Діти родини Осадчуків, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
Будинок спланований так, щоб старші й молодші діти мали свій простір. На другому поверсі живуть старші доньки Анна та Надія, а на першому — молодші дітки.
"Є одна ігрова, де іграшки ми ховаємо, і гардеробна. А інша гардеробна — для старших дівчат, так що менші до старших не підходять. Зараз є плани розширювати будинок: зробити велику кухню на всю хату, комірчину для продуктів. Частину борошна, цукру та інших запасів доводиться складати у кімнатах. Але головне, щоб діти були здорові, а решта — справа часу та сил", — розповідає Володимир.
Новий будинок родини Осадчуків, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
"Мають, де займатися, і мають чим займатися"
У родині Осадчуків тримають корову, порося, курей та півнів. Є там і домашні улюбленці — чотири коти та собака Болто.
"Порося Джорджика ми купили на початку жовтня 2025 року, а корову Ожинку — в грудні. Заготовляємо сіно, картоплю купуємо, якщо своєї не вистачає. Курей та півників годуємо, щоб діти мали свіжі яйця", — каже Оксана Осадчук.
Оксана Осадчук показує порося Джорджика, Слобода-Небилівська. Суспільне Івано-Франківськ
Корова Ожинка. Суспільне Івано-Франківськ
Котик
На подвір'ї для дітей облаштували простір для активного відпочинку та ігор.
"Ігри грають, на батуті скачуть, на велосипедах катаються, м'яча грають, на тарзанкуТарзанка — це спортивно-ігровий атракціон, канат або мотузка, підвішена до опори (дерева, конструкції), призначена для розгойдування та стрибків біжать. Найчастіше вони хованки грають. От велосипед — то їхнє. Мають, де займатися, і мають чим займатися", — розповідає Оксана Осадчук.
Донька Христина Осадчук. Суспільне Івано-Франківськ
10-річний Андрій Осадчук робить сальто на батуті. Суспільне Івано-Франківськ
Віталій Осадчук катається на велосипеді. Суспільне Івано-Франківськ
Діти стрибають на батуті. Суспільне Івано-Франківськ
А чоловік Володимир додає: "Я в дитинстві не мав нічого. Жив з бабцею. Якось сам собі казав: скільки б у мене дітей не було, я буду старатися і робити, щоб вони мали все. Іграшки, побут, усе необхідне — головне, щоб діти були здорові, і я чув їхній сміх. Це — весело".
Собака Болто. Суспільне Івано-Франківськ/Дмитро Ткач
"Чекаємо на онуків"
За словами Володимира Осадчука, попри щоденну турботу про велику родину та домашніх тварин, вони з надією дивляться у майбутнє. Подружжя мріє про нове покоління — своїх онуків.
Син Роман з дружиною та батьками. Надала Оксана Осадчук
Сімʼя Осадчуків вітає брата Романа на весіллі. Надала Оксана Осадчук
Син Роман з дружиною та з сестрами: у чорному — Надія, біля неї стоїть Анна, у жовтій сорочці — Марія. Надала Оксана Осадчук
Сир Роман з дружиною. Надала Оксана Осадчук
"Ми чекаємо на онуків. У нас старший син одружився. Маємо ще одну донечку — невісточку. Вже ось дочка планує заміж виходити, так що ми чекаємо, що вже будемо онуків няньчити", — завершує розмову Володимир Осадчук.
Весілля старшого сина Романа Осадчука. Надала родина Осадчуків
