Статті “На війні в мені померла дівчинка”: “Пташка” з Азовсталі виступила із сильною промовою у Європарламенті Сьогодні
Представники Українського ветеранського фонду, захисниця з Азовсталі й матір звільненого з полону захисника зустрілися з депутатами Європарламенту.
Делегація привертала увагу західних партнерів до гуманітарних проблем, які виникають через війну та звірства російських військ на території України.
“Розповідали про нелюдські умови утримання українських полонених. Свідчила стосовно цього звільнена з полону Катерина Поліщук “Пташка”. Привертали увагу до окупованих територій, де відбувається геноцид українського народу: фільтраційні табори, катування, вбивства, депортації, викрадення дітей. Розвінчували поширені міфи російської пропаганди щодо образу українських бійців. А ще адвокатували потребу реабілітації українських військовополонених”, – розповіла про мету поїздки Каріна Дорошенко, заступниця виконавчої директорки Українського ветеранського фонду.
На заходах у Європарламенті Катерина Поліщук “Пташка” була голосом захисників “Азовсталі”.
“На Азовсталі ми помирали по кілька разів на день. На війні в мені померла дівчинка. І зараз я є лише воїном. Тільки разом ми можемо повернути додому тих, хто ціною власного здоров’я, кар’єри, сімейного щастя дає змогу мати це мирному населенню України та Європи. Росія вбиває мирне населення. Росія катує полонених. Росія — країна терорист та злочинець, а злочинці мають бути покарані. Дайте змогу українському воїнству повернутись з полону і продовжити боротьбу”, — зверталася у виступі Катерина Поліщук.
У Європарламенті виступала Ірина Юрченко, мама Дмитра Козацького “Ореста”, захисника Азовсталі. Вона показувала присутнім фото “Ореста”, яким він худим та змарнілим повернувся з полону. Фото зробили відомі українські митці Костянтин і Влада Ліберови.
“Моя дитина на волі, але не можу повноцінно радіти, бо думаю про інших матерів, які досі чекають своїх дітей із полону. Радітиму лише тоді, коли останній військовополонений повернеться до України. Ми просимо, закликаємо Вас не зупинятися, допомагати нам і надалі зброєю, санкціями в боротьбі з російським агресором. Допомагати у визволенні наших полонених, у лікуванні та реабілітації бійців. Разом ми – сила! Разом ми звільнимо наших полонених і нашу Україну!” — розповідала Ірина на заходах.
За словами жінки, коли її син Дмитро був у полоні, вона намагалася звʼязатися із матерями російських солдатів. Але ті не йшли на контакт. Здавалося, що їм було геть байдуже на своїх дітей.
Джерело: Український ветеранський фонд
