Як стверджує Оксана Сусяк, у цьому творчому захопленні є одна цікава «фішка». Для прикладу, якщо дитина ненароком вдома розіб’є колекційну чашку чи шибку, а чи вислизне з рук дорога ваза – не біда. У ці друзки винуватець події сповна може вдихнути друге життя, використавши їх як мозаїчний матеріал для чергового, милого оку, творива. 17 Липня, 2022, 13:30 Прикарпаття Переглядів: 189 
Існує переконливе твердження, що рухаючись по колу, ніколи не можна заблукати, інформує журналіст із Верховини Роман Клим. Досліджуючи коло захоплень Оксани Сусяк, ця аксіома має право на виняткове спростування у розумінні численних поривів невгамовної верховинки, кружало життя якої переливається барвистими хобі і нестримним завзяттям, і в одному напрямку нереально зупинити мандрівний компас буття. Це й автентичний одяг, і кіно з театром, подорожі, фотографія, гори, вирощування квітів, гастрономія, гуцульська кухня, туризм, різні акції… Цей перелік можна продовжувати до нескінченності. 
Але є серед Оксаниних творчих пристрастей одна особлива – мозаїчні витвори з камінців і різних підручних матеріалів, мистецтва виготовлення яких гуцулка навчає інших, влаштовуючи цікаві майстер-класи.
– Спочатку я проводжу екскурсію своєю «Цікавою садибою», – розповідає пані Оксана. – Мозаїчні композиції у мене, як кажуть, скрізь і всюди: у кімнатах, у санвузлі, на терасі, кухні, майстерні і надворі. Туристи, діти з батьками, а це тепер, здебільшого, тимчасово переміщенні особи, ознайомлюються з процесом виготовлення мозаїчних композицій, беруть, скажімо, на «озброєння» якийсь стиль і починають натхненно творити.
Мистецьким епіцентром майстер-класів є хатній ґанок. Оксана там розкладає матеріали: наперед заготовлені невеликого розміру річкові камінці, причому різних форм і відтінків, бите скло, фарфор, кераміку. Ріже на розбіжні форми гіпсокартон, готує спеціальний клей.
– Потрібно бачити, з якою енергією працюють, особливо діти. Навіть після закінчення майстер-класу їх нереально відірвати від процесу, – продовжує майстриня. – Деякі витвори, а серед них бувають, повірте, шедеври, відвідувачі забирають з собою, дещо залишають, як символ, на згадку про перебування в «Цікавій садибі», мовляв, із радістю і бажанням сюди ще колись повернутися, – констатує співрозмовниця.
Як стверджує Оксана Сусяк, у цьому творчому захопленні є одна цікава «фішка». Для прикладу, якщо дитина ненароком вдома розіб’є колекційну чашку чи шибку, а чи вислизне з рук дорога ваза – не біда. У ці друзки винуватець події сповна може вдихнути друге життя, використавши їх як мозаїчний матеріал для чергового, милого оку, творива.
