За своє довге життя Мирослав Симчич пережив більше 32 років концтаборів. Однак його не зламали ні жорстокі тортури, ні катування. Свій життєвий шлях він присвятив боротьбі за незалежність України. 18 Січня, 2023, 10:10 Прикарпаття Переглядів: 191 
5 січня цього року легендарний сотенний УПА відзначив свій 100-літній ювілей Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Надзвичайно цінним є те, що за життя держава все ж таки визнала його Героєм України. Президент України Володимир Зеленський присвоїв Мирославу Симчичу звання «Герой України» з удостоєнням ордена.
“Мала за честь особисто вручити нагороду пану Мирославу. Пишаємося, що у нашому краї була така славетна людина. Його подвиги знатиме і пам’ятатиме не одне покоління українців. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким”, — йдеться в співчутті голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації — начальниці обласної військової адміністрації Світлани Онищук.
Раніше йшлося, що на своє 100-річчя сотенний УПА Мирослав Симчич передав Президенту шаблю.
Мирослав Васильович Симчич (псевдо: «Кривоніс»; народився 5 січня 1923, с. Вижний Березів) — український військовий та громадський діяч, сотеннийУПА, політв’язень, який був 32 роки ув’язнений радянським режимом. Кавалер орденів «Свободи» та «За заслуги», почесний громадянин Коломиї та Львова. Герой України.
У 1941 році вступив у юнацтво ОУН та воював проти німців у народній самообороні. Навесні 1944 року закінчив старшинську школу УПА і став командиром чоти, згодом — сотні.
У лютому 1945 року Кривоніс прославився у бою біля річки Рушір, де сотня «Березівська», у якій він командував чотою, перекривала дорогу підкріпленню, яке йшло на допомогу НКВДистам, оточеним у Космачі. Повстанці обрали дуже вдале місце для засідки, а перед приходом колони розібрали міст. За словами Симчича, у цьому бою вони знищили понад 400 ворогів, але історики називають значно менше число — від 11 до 100 осіб, в тому числі – підполковника Олексія Дергачова. У цьому бою повстанці втратили лише двох бійців, а Симчича було поранено в руку. Після тривалого лікування він повернувся у свою сотню.
Був затриманий у 1948 році. Засуджений до 25 років таборів. Звільнений у 1963 році, проживав у Запоріжжі, у 1968 знову засуджений «за нововиявленими обставинами». Провів в ув’язненні 32 роки. Був звільнений з таборів лише у 1985 році. Реабілітований лише у 2017 році.
