Фото: Getty Images | Травень 2022, дівчата з України відзначають День вишиванки в Афінах
“Коли я дивлюся на них, я бачу людей, які знають, що таке збирати “тривожну валізку”, які чули сирени повітряних тривог, свист ракет, що вибухають, вибухи бомб; людей, які власноруч писали на грудях своїх дітей групу крові та номери мобільних телефонів мами й тата, які розуміють, що означає вираз “дві стіни”, які знають, що таке — спати у ванній або лежати одягненим на бетонній підлозі метро; те, що настільки дороге кожному людському серцю. Думка.
Нещодавно літала у справах в Ірландію.
Дуже дивні й абсолютно нові відчуття.
Здається, що світ нереальний: як це, у ньому немає війни?
Плюс на чужу країну тепер дивишся очима не туриста, а її потенційного жителя.
Чи змогла б я тут жити? — через цей фільтр пропускаєш усе, що бачиш довкола.
Прекрасна країна, Ірландія!
І багата. У всьому це відчувається — у тому, як живуть прості люди, у майже мішленівських ресторанах навіть у найгіршому містечку на 10 тис населення, у цінах на автобус і квиток до музею.
Українців небагато.
Занадто далеко їхати, осіли десь ближче — у Польщі, Угорщині, Австрії.
Коли я дивлюся на них, я бачу людей, які знають, що таке збирати “тривожну валізку”, які чули сирени повітряних тривог, свист ракет, що летять, вибухи бомб; людей, які власноруч писали на грудях своїх дітей групу крові та номери мобільних телефонів мами й тата, які розуміють, що означає вираз “дві стіни”, які знають, що таке — спати у ванній або лежати одягненим на бетонній підлозі метро; людей, які поїхали, в чому стояли, взявши тільки найнеобхідніше та залишивши, можливо назавжди, те, що настільки дороге кожному людському серцю.
Але це бачу та знаю лише я.
Інші ж європейці бачать “нетипових біженців” — життєрадісних привітних людей із жовто-синіми стрічками на зап’ясті, хай і не дорого, але охайно одягнених, які здебільшого непогано говорять англійською і, головне, — вони працюють.
Працюють або навчаються всі.
Хтось продовжує працювати онлайн в українських компаніях, хтось влаштувався на місцеву роботу, діти навчаються, життя продовжується для всіх.
Польська волонтерка обіймає біженку з України на благодійному концерті в Кракові [+–] Фото: Getty Images
І лише іноді можна помітити сльозинку в куточках очей у жінки, яка дивиться в телефон.
Це означає, що вона читає новини.
Якщо коротко, то мій головний висновок:
Людину робить людиною сила духу. Саме вона дозволяє нам бути в центрі свого життя, а не на узбіччі чиїхось.
Тримайтеся, українці, мої земляки, де б ви не були.
Ми обов’язково повернемося в наші домівки.
А в Європу, Азію, Америку, Австралію ми приїжджатимемо у відпустку.
У складні часи живемо!
Болючі, страшні, часом безвихідні.
Але все одно наші.
Потрібно пережити їх будь-що-будь!
Ми й переживемо.
Ось побачите.
Джерело.
Важливо ТОП-10 країн для біженців із України: фінансова допомога, робота, медицина, навчання детей 
-
Читайте у Telegram -
Читайте у Facebook -
Читайте у Twitter -
Читайте у Google news
