До війни Артем Вакалюк (фан «Шуруп») був звичайним торговим агентом, займався громадсько-політичною діяльністю та вболівав за НФК “Прикарпаття”. 26 Липня, 2022, 16:30 Прикарпаття Переглядів: 168 
При перших повідомленнях про ймовірне вторгнення Артем з побратимами організували військові вишколи. Все перевернулось з ніг на голову о 5:45 24 лютого, коли над домом чоловіка пролетів військовий літак — тоді ж і зрозумів, що все почалось, інформують “Вікна” з посиланням на “Прикарпатські ультрас”.
Так вийшло, що майже всі з ким спілкується прикарпатець, пішли на війну, тому питання, йти чи ні, хлопець собі не ставив. Каже, це наш історичний обов’язок зупинити оскаженілого північного сусіда.
“Стереотипно, але вважається, що війна – це те, де ти щось втрачаєш. Втім, тут ти й здобуваєш вірних друзів. А ще – приємно зустріти на передовій людей з інших фанатських рухів. Все це стається випадково – завдяки стікеру на автоматі, шеврону, чи надпису на БМП. Тоді твоя мотивація зростає, бо знаєш, що ці хлопці не підведуть. Також були пси-розвідники, які заходили на позиції ворога і голосно гавкали. Так, ми розуміли, що поруч є якийсь рух. Ці ж собаки поверталися на наші позиції, де тихенько отримували свою заслужену тушонку”.
А що буде після перемоги? Буде багато планів, ввважає Артем:
“Замінимо старих чиновників. Розбудуємо Україну. Може започаткую власний бізнес. А ще – хочу відновити фанатську діяльність — поїду з пацанами на виїзд у Сімферополь, і мрію повболівати за “Прикарпаття” на “Донбас-Арені”. З локальних планів — думаю, що після Перемоги буде Майдан (саме Майдан Перемоги, а не Парад), у якому обов’язково візьму участь, а вже потім приїду додому, і всі разом підемо на Вовчинецькі гори. Знаю, там затишну місцину, де все місто, як на долоні. І там, насолоджуючись, виглядом рідного та мирного міста, приготую свою фірмову страву — смажену картоху на вогні».
Вболівальник “Прикарпаття” бажає всім вірити в ЗСУ і в нашу спільну перемогу. А коли з’являються панічно-капітулянські настрої, радить донатити волонтерам. Кращого антистресу годі й знайти, вважає Артем Вакалюк.
