29-річний Олексій Васильєв, ді-джей, військовослужбовець, народився в Улан-Уде, столиці республіки Бурятія у росії. З 2009 живе у Івано-Франківську. Служить у бригаді Збройних сил, котра з перших днів вторгнення — на передовій. 25 Серпня, 2022, 10:30 Прикарпаття Переглядів: 543 
Після нападу росії на Грузію у 2008-му Олексій усвідомив: це не та країна, де я хочу жити
“Мені не соромно сказати, що я бурят-монгол. Але соромно, прикро і боляче за те, що ці манкурти накоїли в Україні. Я проникся цією країною, здається, що я тут народився, мені тут добре. Нам потрібно боротися за свободу і незалежність у війні з цими воєнними злочинцями якими є росія”, — розповів Олексій Васильєв проєкту “Герої Свободи”.
В Україну Олексій приїхав у 16 років.
“Я з глибинки, не бачив там перспектив. А після нападу росії на Грузію у 2008-му усвідомив: це не та країна, де я хочу жити”.
Переїхав на Прикарпаття до дядька Андрія Васильєва (український письменник, який пише під псевдонімом Дорж Бату, нині живе у США, працює в НАСА. — Ред).
Українську мову вивчив самостійно — завдяки друзям і книжкам:
“Мав велике бажання і за рік опанував. Ще 5 років удосконалював у вузі. Спокійно можу вимовити і паляниця, й Укрзалізниця, і молодиці”. Я вважаю так: якщо держава називається Україна, ти повинен спілкуватися її мовою і поважати”.
Олексій — актор драми і кіно, закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, інститут мистецтв. Його бажання пов’язати життя з театром — невипадкове:
“З дитинства жив серед музики: дід — віолончеліст, прадід Жигжит Батуєв був відомим у Бурятії композитором, бабця грала на фортепіано та викладала сольфеджіо у музичному коледжі”.
12 років Васильєв працював ді-джеєм, ремонтував техніку в сервісі Apple. З листопада 2020-го став до лав ЗСУ. З рідних Олексій спілкується лише з дядьком.
“З матір’ю, на жаль, ми опинились по різні сторони. Вона не поділяє мої погляди і прагнення. У 2014 році я перестав контактувати з усіма, хто підтримує війну з Україною.
“Війна — річ складна і жорстока. Моє завдання — захищати суверенітет України і лишитися живим. У селі Морозівка на Харківщині за 100 метрів розірвалась авіабомба. Вибуховою хвилею мене занесло в будівлю — мною проломило пластикові двері. Росіяни розбомбили клуб, я в той момент стояв біля школи. Страшно було, адреналін. Пісок скрипить на зубах”, — зазначив Олексій Васильєв.
