На фасаді Калуського ліцею №2 відкрили меморіальні дошки двом загиблим Героям, колишнім випускникам — Марату Дадабаєву та Роману Мельнику. Марат радів одруженню сина і народженню онучки Мії, яку просто обожнював. Любив куховарити для родини, друзів. Свій останній спочинок Герой знайшов 23 березня на Алеї слави міського кладовища, так і не дочекавшись народження другої онучки Емілії. Штурмовику Роману Мельнику назавжди залишиться 36. Був єдиною дитиною у сім’ї. У віці двох років батьки хлопця розлучилися і мама виховувала сина сама з допомогою дідуся, бабусі та дядька Ярослава, який замінив племіннику батька. 28 Травня, 2024, 16:00 Калуш Переглядів: 538 
Герой загинув 19 березня 2023 року у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
На відкриття та освячення цифрового пам’ятника прийшли рідні, друзі, викладачі, учні, священнослужителі, представники влади та просто небайдужі. Також присутні мали можливість переглянути відеоролик про життєвий шлях військовослужбовців, інформують “Вікна”.
Марат Дадабаєв — сержант 8 окремого гірсько-штурмового батальйону легендарної 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Народився 4 травня 1969 року у місті Ташкент Республіки Узбекистан, йдеться в проекті «Спогади крізь віки», інформують «Вікна».
Був єдиною дитиною у родині. Коли Марату було дев’ять місяців, батьки розлучилися і мама з сином переїхала до Калуша. Навчався у Калуській ЗОШ №2. Однокласники та вчителі згадують Марата як відповідального та справедливого учня, надійного товариша і вірного друга. Після закінчення навчального закладу вступив до професійно-технічного училища. Здобув спеціальність зварювальника. Також навчався у Калуському хіміко-технологічному технікумі (нині — політехнічний коледж. — Ред.) за спеціальністю «електрик».
З майбутньою дружиною Галиною познайомився на весіллі її подруги. Молоді люди зустрічалися пів року. 27 липня 1991 року пара одружилася. У щасливому шлюбі народився син Сергій.
Кума загиблого Оксана Попадюк зазначила, що Марат був людиною честі, який дуже любив свою сім’ю та свого єдиного сина. А ще всі сили він віддавав на те, щоб його найрідніші жили в достатку. Окрім того, любив куховарити та теплі зустрічі з друзями. На її думку, важливо пам’ятати воїнів, які віддали свої життя за нас, бо якщо забудемо то не буде України.
Особливо захоплювався космічною тематикою і фантастикою. Він був художником-самоучкою, мав велику бібліотеку, читав багато різної літератури. Загалом був досить обізнаною людиною. А ще любив куховарити для родини, друзів. Працював охоронцем на калуському нафтохімічному підприємстві, вантажником на харчосмаковій фабриці. Відтак їздив на заробітки у Польщу. Радів одруженню сина і народженню онучки Мії, яку просто обожнював.
З початком повномасштабного вторгнення життя родини повністю змінилося: Марата Дадабаєва мобілізували 20 лютого 2023 року. Чоловік служив заступником командира бойової машини, навідником-оператором гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти восьмого окремого гірсько-штурмового батальйону військової частини А-4267. Боронив рідну землю від московського окупанта на Донецькому напрямку. За словами побратимів, був сміливим воїном, небагатослівним, але авторитетною, людиною слова і мужності.
19 березня 2023 року у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області Герой загинув. Мінометний обстріл окупанта став фатальним для воїна. Олег Кушнір пригадує:
«Нас було троє, а ворога — понад 40 осіб. Орки стріляли з усього, що в них було. По нас працювали дві «бехи», бойова машина піхоти, танк, гармата «Рапіра». Відтак розпочалася атака — Марат та інший боєць Іван Данів з Бурштина стріляли з гранатомета. Івана тоді було поранено внаслідок прольоту міни 120 мм. Гранатомет і кулемети пошкодило, у нас залишилися гранати і автомати. Десь близько 12-ї ми з Маратом вирішили віднести заряди до гранатомета, оскільки тримати в окопі їх було небезпечно. Знову приліт 120-міліметрової міни — 2 метри від Марата і 3 метри — від мене. Мене відкинуло в окоп, контузило, а Марат загинув».
Свій останній спочинок Герой знайшов 23 березня на Алеї слави міського кладовища, так і не дочекавшись народження другої онучки Емілії. Йому навіки 53.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України Марата Дадабаєва нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Також рішенням сесії Калуської міської ради воїну присвоєно звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».
Дружина загиблого Героя Галина Дадабаєва висловила подяку всім, хто прийшов на відкриття меморіальної дошки. А також додала, що її чоловік віддав життя за кожного з присутніх.
Роман Мельник, 1988 року народження, служив навідником 3 штурмової роти військової частини А7788.
Більше про загиблого Романа Мельника — в публікації “Штурмовик Роман Мельник “Чорний” з Калуша 22 дні боровся за життя”.
10 лютого 2024 року Захисникові мало виповнитися 36 років. Цього дня у пам‘ять про Романа Мельника і його жертовний подвиг відкрили меморіальну дошку на фасаді ДЮСШ міської ради. Також пам’ятну дошку відкрили в Калуському політехнічному коледжу, де вчився захисник.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
