За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Максим "Єнот" Ємець — Герой України, підполковник Збройних сил України, родом зі Старого Косова, що на Івано-Франківщині. Боєць вступив до війська у 19 років. Попри численні контузії, важкі поранення та інвалідність, провів на війні третину свого життя.
Упродовж 11 років "Єнот" виконував бойові завдання на різних напрямках фронту. За цей час він воював у складі добровольчого батальйону "Айдар", 54 окремого розвідувального батальйону, був командиром розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила, командиром мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Улітку 2022 року Максим Ємець долучився до спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. 4 лютого 2025 року військовослужбовець загинув від артилерійського обстрілу РФ.
Про бойовий шлях Максима Ємця, історію походження позивного, а також про те, яким його пам’ятають з дитинства, Суспільному розповіли мати та побратими військовослужбовця.
Портрет полеглого військовослужбовця Максима Ємця. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко
"Мамо, моє місце — серед військових. Я є там, де маю бути"
Мама Максима Надія Ємець розповідає, що її син з юності брав участь у військово-патріотичних організаціях, зокрема у "Тризубі" імені Степана Бандери. У 2014 році 19-річний Максим поїхав боронити Донеччину та Луганщину у складі батальйону "Айдар". Про те, що син пішов служити, Надія дізналася, коли він уже був у навчальній частині.
"Максим сказав, що їде у спортивний табір. Ми з ним спілкувалися телефоном майже щодня, і аж через два тижні він сказав: "Мам, я мушу зізнатися: я не в таборі. Я вже у війську". Мені було дуже боляче це чути. Я поїхала до нього в навчальну частину на Волинь. Просила: може, передумаєш, може, не варто? А він каже: "Мамо, це — мій вибір". І десь через місяць він уже був на передовій", — пригадує Надія Ємець.
Максим Ємець на позивний Єнот боронив країну з 2014 року. Facebook/Юрій Бутусов
У серпні 2014 року Максим став навідником-оператором 54 окремого розвідувального батальйону. Згодом брав участь у боях за Іловайськ і Дебальцеве у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
"Після виходу з Дебальцевого він потрапив у госпіталь, бо мав проблеми з нирками. Син завжди був хворобливим, але дуже вольовим хлопчиком. Навіть коли його щось боліло чи турбувало, Максим пересилював себе і продовжував боротися. Так з пауерліфтингом було. Він мав значні досягнення у цьому спорті. І так зі службою було. Він віддавав усього себе військовій справі", — говорить Надія Ємець.
