За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
24 вересня 2025 року четверо кандидатів на посаду ректора Карпатського національного університету імені Василя Стефаника представлять Наглядовій раді свої плани стратегічного розвитку вишу. Це — Руслан Запухляк, Валентина Якубів, Володимир Великочий та Едуард Лапковський.
Суспільне поспілкувалося з усіма кандидатами, щоб дізнатися їхнє ставлення до нової назви університету, стану гуртожитків, ситуації з хабарництвом і бачення розвитку КНУВС у найближчі роки.
Чому ви хочете стати ректором?
Руслан Запухляк: Річ у тому, що все моє свідоме життя пов'язане з цим університетом, від студентських років. Я вступав у цей університет, здобував освітній ступінь кандидата наук, працював на різних посадах: від асистента й доцента кафедри до проректора. Крім того, очолював навчально-методичний відділ, що дало відповідні можливості організації освітнього процесу. Тому мені, звичайно, небайдужа доля університету й ті процеси, які ми запустили. Хотілося б їх продовжити й удосконалити.
Валентина Якубів: 24 роки тому я стала студенткою економічного факультету. Після того завершила аспірантуру, була асистентом кафедри, доцентом, професором. Далі очолила новостворену кафедру управління та бізнес-адміністрування. Потім обіймала посаду проректора з наукової роботи й тепер — першого проректора. Це дає мені змогу знати університет на різних етапах його розвитку, розуміти його сильні сторони, можливості розвитку, резерви росту. За той період, поки я була на посаді проректора, ми увійшли в ТОП-10 кращих університетів України. І я знаю інструменти й методи, як надалі утримувати стабільний розвиток.
Володимир Великочий: Це — справа не тільки службового росту й кар'єри, це — справа досвіду, який я набув у попередні роки, працюючи від посади старшого лаборанта, проректора університету й аж до директора, а згодом і декана факультету туризму. Той досвід, якого я набув у практичній роботі, хотілося б реалізувати в новій іпостасі для того, щоб зміцнити, розвинути університет, зберегти колектив і, можливо, обрати той шлях розвитку, який надав би не тільки самому вишу, а й колективу цього університету нового імпульсу розвитку.
Едуард Лапковський: Сьогодні я обіймаю досить вагому управлінську посаду в університеті: займаюся організацією адміністрування навчального процесу, маю прямий стосунок до організації вступної кампанії. Розумію всі віхи, структурні складові діяльності університету. Перебування на цій посаді дало мені чітке розуміння, що я достатньо компетентний, аби продовжувати допомагати університету своїми рішеннями, вкладеннями в його роботу. Не тільки працювати так, як сьогодні, а й розвиватися, ставати кращим. Тому мій досвід, який мене привів на цю посаду сьогодні, дозволяє з певним рівнем критики висувати себе на кандидатуру ректора.
Які проблеми є в університету?
Руслан Запухляк: Найперше — це ментальне здоров'я нашого колективу. Треба будувати такий клімат в університеті, який би зменшив психологічну напругу, в якій перебувають через війну як викладачі, так і студенти.
Друге — мінімізувати відтік кадрів. Люди — це серце університету, це — той потенціал, який може реалізовувати й освіту, й науку, й розвивати регіон. Тому треба розвивати різні наукові школи для того, щоб молоді науковці вливалися в колектив університету й робили його кращим.
Валентина Якубів: Живучи в країні, яка виборює свою незалежність, абсолютно всі заклади вищої освіти мають одну з проблем — недостатність фінансування, обмеженість ресурсів. Ми свідомі того, що правильний пріоритет держави — це гроші на безпеку й оборону.
Кандидатка на посаду ректора Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Валентина Якубів. Суспільне Івано-Франківськ
Я знаю шляхи, як можна залучати додаткові гроші. Зокрема — фандрейзинг. Я маю достатньо великий досвід у фандрейзингу. Бувши керівником і експертом приблизно 15 грантових проєктів, залучала гроші на розвиток університету в освіті, науці. Зокрема — на інфраструктурні проєкти.
Володимир Великочий: Одна з проблем — матеріально-технічна база університету, що стосується всієї інфраструктури. Потрібно покращувати умови для наукових досліджень, створювати стартап-акселератори для кожного студента, який хотів би займатися дослідженнями. Також створювати відпочинкові зони, переоблаштувати бібліотеки.
Необхідно або створювати, або об'єднувати, або входити у вже чинний консорціум всеукраїнського характеру для того, щоб університети могли один одному допомагати кадрами, матеріально-технічною базою, можливостями для студентів.
Едуард Лапковський: Це — проблеми, які виникають в нашому щоденному функціонуванні через воєнний стан. Якщо брати до уваги вступну кампанію: змінені правила і вступу, й прийому — все через воєнний стан. Якщо брати до уваги роботу викладача — рівень зарплати, дуже ускладнений виїзд за кордон.
Але ми читаємо, викладаємо, робимо науку, публікуємося, працюємо зі студентами, набираємо, випускаємо — університет живе. Тому говорити про якісь глобальні проблеми зараз важко — є тимчасові незручності, які здебільшого зумовлені станом війни.
Як ви ставитеся до перейменування університету?
Руслан Запухляк: Мені подобається і я поясню чому: по-перше, нас будуть розуміти наші міжнародні партнери. Ми цією назвою виходимо з регіонального рівня, заявляючи, що не є приналежними тільки до Івано-Франківської області. Тобто хочемо вийти як на всеукраїнський рівень, так і, відповідно, на міжнародний.
Валентина Якубів: Багато ініціатив, які були зароджені в університеті й орієнтувалися на міжнародний рівень, давно були з назвою "Карпатський". До прикладу, найпотужніший, найбільш цитований журнал в університеті, що входить до п'яти кращих наукових видань в Україні, "Карпатські математичні публікації" від самого започаткування називався "Карпатськими". Редактори розуміли: якщо будуть називатися словом "Прикарпатський", вони не будуть зрозумілі в базах даних Scopus, Web of Science.
Володимир Великочий: "Прикарпаття", як на мене, — це наслідок впровадження радянської ідеологеми в науку. Бо з погляду, для прикладу, Західної Європи, ми — Закарпаття, а не Прикарпаття. Нам варто говорити сьогодні про Карпатський регіон, тому що дослідження гір, особливостей гірської місцевості — географічні, кліматичні, традиційні, етнічні — є одними з пріоритетних напрямів досліджень, які домінують у Європі. Згадаємо один з університетів Франції у Греноблі, який назвав себе Альпійським університетом.
Едуард Лапковський: Ми зійшлися на тому, що один з важливих висновків сучасного часу — це бренд, який буде сильним і впізнаваним. Переназва університету — це, власне, старт ребрендингу. Зараз ми працюємо над тим, щоб наш уже оновлений бренд виходив на європейський рівень. Візуально ми створили для цього всі підстави. Тепер працюємо на зміст.
Як покращити умови проживання в гуртожитках?
Руслан Запухляк: Ми постійно модернізуємо й працюємо над покращенням умов проживання у гуртожитку. Університет розуміє проблеми й, звичайно, працює над тим, щоб умови ставали кращими. Тут є певні думки, як можна це більш раціонально організувати. Я подав ці ідеї в програму, яку передав Наглядовій раді, і вже там ми будемо обговорювати й ухвалювати відповідні рішення щодо цього.
Валентина Якубів: Знаємо, що є приміщення, де багато років не було ремонтів. Але ми маленькими кроками вирішуємо. Навіть зараз відбуваються поточні ремонти, не зважаючи на те, що студенти вже заселилися. Вивільняємо по одній кімнаті й робимо ремонт.
Упродовж останніх двох років ми маємо інфраструктурний ґрантовий проєкт від програми НЕФКО на модернізацію наших приміщень. Зокрема, на заміну вікон, опалення, утеплення приміщень. Зараз ми продовжуємо ці ініціативи й маємо намір залучати нові ґрантові гроші для того, щоб оновлювати нашу інфраструктуру.
Володимир Великочий: Жоден вищий навчальний заклад в Івано-Франківську не розв’язав цю проблему. Тому новий ректор, я думаю, мав би ставити питання про потребу створення академічного містечка для цілого міста. Таке академічне містечко є вкрай потрібним, воно повинно бути й сучасним, і комфортним, і таким, що є прибутковим.
Кандидат на посаду ректора Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Володимир Великочий. Суспільне Івано-Франківськ
І місто, як на мене, повинне звернути увагу на такі потреби, а університети якраз у співпраці з містом мали б сприяти створенню такого студентського містечка, навіть на базі тих корпусів, які ми сьогодні маємо.
Едуард Лапковський: Сьогодні держава не дозволяє підіймати ціну за проживання в гуртожитку. Встановлена верхня межа на рівні 800 гривень на місяць. Що таке 800 гривень на місяць, якщо ти користуєшся світлом, водою, каналізацією, газом і проживаєш? Це — ні про що.
Це буде змістом розмови з керівництвом нашої держави — переглянути політику стосовно основної вартості на гуртожитках, тому що у нас зв'язані руки. Звичайно, ми можемо залучати інші джерела фінансування для того, щоб приводити в лад гуртожитки. Ми це робимо.
Чи є в університеті хабарництво і як йому запобігти?
Валентина Якубів: Насправді в університеті добре працює система попередження корупційних ризиків. Маємо цілий відділ, комісію з етики академічної доброчесності, багато каналів "гарячих" звернень. Надалі я буду відкрита до комунікації, отримання зворотного зв'язку від усіх учасників освітнього процесу, якщо виникатимуть такі сигнали. І якщо вони будуть, однозначно з цим досить різко потрібно боротися, тому що неприпустимо в наш складний час допускати якісь речі, які зможуть стосуватися корупції.
Руслан Запухляк: По-перше, в нас є центр, який опікується цими питаннями й працює над упередженням корупційних ризиків як з науково-педагогічними працівниками, так і зі студентами. Крім того, багато речей ми перевели в IT-сферу, щоб уникнути суб'єктивізму з боку викладачів. Ми запровадили багато сервісів анонімних опитувань для студентів, науково-педагогічних працівників, завдяки чому можемо відчути, що відбувається в колективі, й ухвалювати відповідні рішення.
Володимир Великочий: Ніхто ще у світі не зумів побороти такі явища цілком, але обмежити й створити нетолерантну атмосферу до таких речей — цілком реально. Як це можна зробити? Коли студент і викладач перестануть бути різнополюсовими об'єктами, а стануть суб'єктами однієї справи, коли буде взаємоповага до гідності кожного з них, коли викладач розглядатиме студента як партнера.
Корупція народжується тоді, коли є мало інформації, коли є бажання змусити когось, принизити, підпорядкувати собі. Якщо ми ці ризики заберемо, то це стане доброю основою, щоб говорити про партнерські взаємини, про повагу до гідності.
Загалом в університеті атмосфера доволі здорова. Якщо це явище й існує сьогодні, то воно не толерується. Я можу навести чимало прикладів, коли ті люди, які навіть пробували щось зробити в цьому контексті, припинили роботу в університеті.
Едуард Лапковський: Вступ в університет відбувається за результатами зовнішніх іспитів. Система навчання і контролю знань в університетах сьогодні так побудована, що внести туди якусь корупційну складову неможливо. Контакти з нашим антикорупційним відділом, система контролю знань, вступу і випуску побудована так, що якби навіть дуже хотів подумати в той бік, то це практично неможливо. Завдання — продовжувати й не послаблювати цю систему, яка у нас сьогодні напрацьована.
Ідеальний університет — це…
Руслан Запухляк: Університет, в якому комфортно всім учасникам освітнього процесу, тому що люди — це найцінніший капітал вишу. Це — той університет, який знають за кордоном, з яким співпрацюють, хочуть співпрацювати. Ну і, звичайно, висока позиція серед університетів в Україні.
Кандидат на посаду ректора Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Руслан Запухляк. Суспільне Івано-Франківськ
Валентина Якубів: Простір можливостей для викладачів і студентів, де ми зможемо реалізовувати себе на європейському рівні.
Володимир Великочий: Університет, який насамперед відповідає ідеалам створення самого університету з часів Середньовіччя, адже університети й монастирі були основою розвитку суспільства й дороговказами, які вели таке суспільство. В моєму розумінні, ідеальний університет — це той, який є гуманістичним, політика якого спрямована на підтримку особистості людини, формування сучасної наукової та освітньої еліти, яка відповідає потребам сьогоднішньої української держави й водночас є лідером в освітніх, наукових технологіях, сприяє розвитку регіону, насамперед громад, а загалом і цілої держави.
Едуард Лапковський: Університет, куди батьки хочуть віддавати своїх дітей вчитися. Університет, в якому випускник гарантовано або з високою ймовірністю отримує роботу за спеціальністю, ще й високооплачувану. Це — те середовище, в якому комфортно навчатися і працювати, яке дбає за всіх, хто в ньому перебуває.
Ідеальний ректор — це…
Едуард Лапковський: Той ректор, який очолює такий університет.
Валентина Якубів: Відповідальна, рішуча, компетентна людина, яка зможе зберегти стабільний розвиток нашого університету й забезпечити його високі позиції у міжнародних і національних рейтингах закладів вищої освіти.
Руслан Запухляк: Та людина, яка повинна вміти чути всіх. Людина, яка розуміє, що відбувається в колективі, може ухвалювати відповідні управлінські рішення для того, щоб робота ставала ефективнішою.
Володимир Великочий: Мені видається, що час і період, коли достатньо було бути лише добрим коучем, минув. Завдання сучасного ректора, ідеального ректора, буде полягати у тому, що він, як добрий диригент, мав би організувати роботу цілого оркестру на виконання тих завдань, що стоять перед ним.
Які питання для вас є пріоритетними у межах розвитку університету?
Руслан Запухляк: Фактично університет має напрацьовану стратегію розвитку до 2027 року, і є три основні місії — освіта, наука й регіон. В межах цього класично є кілька стратегічних цілей. Ми повинні бути успішними з якості надання освіти, в напрямі наукової діяльності, тому що з такими сильними університетами, які мають дуже потужну наукову основу, співпрацюють світові виші. Ну і, звичайно, регіон. Тому що ми фактично є містоутворювальною структурою в нашій області: довкола університету гуртуються різні бізнеси, громадські організації. Наші випускники є учасниками цього процесу, тому ми для регіону повинні жити також.
Валентина Якубів: Насамперед забезпечення якісної освіти на рівні Європейського Союзу. Ми сьогодні конкуруємо не тільки на ринку України, але також є партнерами багатьох європейських університетів.
Другий пріоритет, безумовно, — інновації й наука. Ми ставимо перед собою мету стати дослідницьким університетом в короткостроковій перспективі.
Ще одним важливим пріоритетом є інтернаціоналізація, міжнародна співпраця. Сильною стороною нашого університету є те, що ми маємо понад 95 партнерів з різних країн світу, ми є членом шести потужних міжнародних консорціумів, що дає нам можливість залучати багато грантових проєктів, створювати програми подвійних дипломів, обміну мобільності для наших студентів.
Наступний пріоритет — це розбудова сильної корпоративної культури в університеті. Я дуже хочу, щоб університет був простором можливостей для викладачів і студентів. Він дав мені величезні можливості: можливість розвивати себе, розвивати свої команди. І я дуже хочу, щоб ці можливості були доступними абсолютно для всіх викладачів і студентів.
Володимир Великочий: Я виділив шість основних пріоритетних напрямів. Зокрема, освітній напрям, але його не слід розглядати винятково як освітні технології й методики, а підтримку обдарованих студентів. Це — формування, для прикладу, індивідуальних освітніх траєкторій для кожного з них, створення центрів допомоги студентам замість деканатів. Студент сам має бажання розвиватися, йому треба в цьому допомогти.
Нам необхідно запровадити систему менторства в університеті, а такими менторами можуть бути найкращі випускники вишу, які стали меценатами, а згодом і будуть менторами.
Другий момент — це модернізація екосистеми університету. Мені б хотілося, щоб сьогодні змінилося ставлення до працівників, щоб ми запровадили програми підвищення оплати їхньої праці, програми, які були пов'язані з преміюванням, до прикладу, молодих вчених.
Дуже б хотілося запровадити на справжній основі ідею цифровізації університету. Йдеться про те, що нам треба створити чимало ШІ-асистентів для самих студентів, для викладачів.
Нам слід внести чимало змін в інфраструктуру самого вишу, бо він має бути тим місцем, де б хотілося просто жити, а не працювати. А це означає, що треба запровадити систему коворкінгів, місця, де можна було б вільно похарчуватися, відпочити, зайнятися спортом, підтримати своє ментальне здоров'я.
Упевнений в тому, що університет, як лідер Карпатського регіону, мав би мати й завершений цикл освіти й навчання в межах університету. Я маю на увазі, починаючи від загальноосвітньої школи, ліцею, професійно-технічного закладу, коледжу і закінчуючи самим університетом.
Слід також розширювати свою рекрутингову діяльність і в межах, і за межами області, навіть за межами України. І для цього є всі підстави.
Едуард Лапковський: Первинно — це освіта. Будь-який університет, а Карпатський входить у сімку кращих за консолідованим рейтингом, повинен давати якісну освіту.
Друга складова — наукова. Університет вторинно, а деколи, може, й первинно, є організацією, що відповідає за наукову роботу. Саме в університетах у всьому світі й у нашій державі куються наукові кадри.
Кандидат на посаду ректора Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Едуард Лапковський. Суспільне Івано-Франківськ
І третя складова — університет несе певну частину відповідальності за добробут регіону.
Пріоритет також — майбутній вступник і все, що з ними пов'язане. Батьки, школи, середовище, в якому вступники виховуються, і стейкголдери — люди, зацікавлені в продукті університету. Завдання будь-якого ректора — поєднати в одне ціле горизонталь: школа, університет, роботодавець. Щоб школяр і батьки казали: "Дивися, є Карпатський". І щоб це мало вагу для школяра, щоб він хотів йти в університет. А тут — забезпечити підготовку високоякісного фахівця, для чого маємо зараз усі підстави й можливості. Зробити так, щоб роботодавець дивився на нас, і щоб це все було на горизонталі. Щоб наш диплом був затребуваним, щоб роботодавці хотіли його бачити.
Наскільки важливим бачите створення бренду й формування іміджу університету?
Руслан Запухляк: Університет є порівняно молодим, але треба відзначити, що за останні роки він дуже стрімко увірвався в освітнє середовище. Ми входимо в десятку кращих університетів України, обганяючи інколи відомі бренди за різними показниками. Маємо приблизно 200 освітніх програм різного освітнього рівня, які успішно акредитуються. Якщо говорити про ефективність акредитації освітніх програм, то ми входимо в 15 найкращих університетів України. Тому ми — той університет, який сміливо заявляє про себе, і, звичайно, будемо продовжувати в цьому напрямі рухатися.
Валентина Якубів: Для мене розвиток бренду Карпатського університету насамперед пов'язаний з простором можливостей для студентів і викладачів за зразком європейських університетів.
Упродовж восьми останніх років я працюю гостьовим професором Лодзького університету. Крім того, маю досвід роботи гостьовим професором в одному з кращих університетів Польщі — технологічному університеті в Кракові. Я знаю, які умови створені для викладачів і студентів там, і дуже хочу, щоби в нашому Карпатському університеті ми теж могли створити такий простір можливостей для студентів і викладачів.
Для студентів — у контексті модернізації приміщень, створення нових кампусів, екосистеми стартапів, іміджу підприємницького університету. А для викладачів, звичайно, має бути хаб, де вони б могли реалізовувати результати своїх наукових досліджень, як залучаючи грантові проєкти, так і безпосередньо співпрацюючи з бізнесом для комерціалізації.
Володимир Великочий: Останнім часом Карпатський університет пов'язують з найбільш високогірним університетом в Україні, з обсерваторією на горі Піп Іван і з молодіжним центром міжнародних зустрічей в Микуличині. Це — ті образи, які дозволять сформувати новий імідж Карпатського університету. Але якщо ми говоримо про багатовікову історію, то я б хотів сказати, що не слід розглядати історію Карпатського університету як лише ту, яка починається з 1940 року. Варто говорити про те, що вища освіта в тодішньому Станиславові розпочалася ще у XVII столітті, коли тут була створена філія Краківського університету. І слід університету подумати над тим, як продовжити свою історію, бо це — потреба відійти від стереотипів радянської доби. І ця історія буде не меншою, ніж у Києво-Могилянської академії, ніж у знаних університетів на Заході.
Скористаюся словами мудрого Івана Франка: "Успіх — це завжди поєднання традицій і модерну". Якщо ми використаємо ті традиції розвитку університету, які в нас є, і трансформуємо їх в сьогоднішню історію, яка повинна бути пов'язана з технологіями, цифровізацією, свободою думки, вибору, формуванням нових освічених людей європейського типу, при цьому з українською самоідентифікацією, ми точно досягнемо успіху.
Едуард Лапковський: Якщо говорити про бренд університету з погляду впізнаваності на українському й закордонному просторі, Піп Іван — один з найкращих варіантів для того, щоб ми, як Карпатський університет, притягували до себе й наукову спільноту і, звичайно, увагу з-за кордону, й посилювали увагу серед здобувачів, науковців на території України.
Це — наша особливість, це — довгий проєкт, який на сьогодні ще не буде завершений в плані наукового значення для університету. Ми тільки почали його реалізовувати. Це — проєкт, який, напевно, буде мати й велике стратегічне значення, особливо в цей час для нашої держави на десятки років.
