Віталій мав безліч друзів. Любив людей, життя, був великим романтиком. Був актором у театрі «Любарт», писав вірші. У лютому 2022 року повернувся додому з Польщі, і не вагаючись, звернувся до Калуського територіального центру комплектування і соціальної підтримки. 21 Вересня, 2023, 10:00 Калуш Переглядів: 934 
Віталій мав безліч друзів. Любив людей, життя, був великим романтиком Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Народився 19 березня 1985 року в Калуші. Ріс доброю,спокійною та допитливою дитиною. Навчався у Калуській ЗОШ №3. Відвідував гурток «Юний натураліст», дуже любив природу, захоплювався малюванням та найбільше йому подобалось читати фантастику. А ще займався танцями, ідеться в проєкті “Спогади України”, інформують “Вікна”
У складі зразкового ансамблю народного танцю «Веселі гуцулята» брав участь у всіх заходах міста. Цікавився комп’ютерами і відвідував гурток інформатики. Однак у родині сімейні стосунки не склалися. Батьки розлучилися і Віталію в 15 років довелося швидко подорослішати.
У 2001 році вступив до Вищого професійного училища № 7 за спеціальністю «Електрогазозварник». Навчався добре, мав багато друзів, екзамени здав екстерном. Отримав диплом і був призваний на строкову службу в Збройні Сили України.
Спершу служив у навчальному центрі «Десна» відтак у Володимир-Волинському, там теж брав активну участь у житті частини, організовував різноманітні заходи.
Восени 2005 року повернувся додому в запас, влаштувався на роботу в кузню. Потім працював на заводі «Техмаш» відтак «Три бетони». Останнє місце роботи — Інтернет-компанія «NetGroup». Всюди характеризувався як сумлінний працівник, товаристський, веселий, жартівливий, завжди знаходив спільну мову з оточуючими людьми.
У 2008 році зустрів кохання всього життя — чудову дівчину Марію. Через рік одружилися і навесні 2010 року в молодого подружжя народився син Марк.
Віталій був чуйним ,ніжним, люблячим чоловіком і батьком, піклувався про родину. На жаль, у 2015 році шлюб розпався. Але чоловік завжди мріяв повернути дружину назад, щоб сім’я була разом. Мав тісний зв’язок із сином, вони багато часу проводили разом.
Віталій мав безліч друзів. Любив людей, життя, був великим романтиком. Був актором у театрі «Любарт», писав вірші.
У пошуках кращої долі поїхав за кордон на заробітки. Пробував себе у різних професіях. Напередодні війни у лютому 2022 року повернувся додому з Польщі, і не вагаючись, з перших днів війни звернувся до Калуського територіального центру комплектування і соціальної підтримки. Синові сказав:
«Я іду, щоб ти ріс у вільній та незалежній країні і ніколи не чув слово «війна». І в 10 травня 2022 року був призваний у 80 окрему десантно-штурмову бригаду.
Двічі був поранений. Було важко, але він ніколи не скаржився. Виконував усі поставлені перед ним завдання. В останній раз вийшов на відеозв’язок 16 лютого 2023 року після бойового завдання. Сказав:
«Мамо, все добре, всі живі. Завтра знову у бій».
Загинув 18 лютого поблизу села Ступочки Краматорського району під час ворожого обстрілу внаслідок значної втрати крові.
Свій останній спочинок герой знайшов 25 лютого 2023 року на Алеї слави міського кладовища. У березні йому виповнилося б 38 років.
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України від 14 квітня 2023 року нагороджений Орденом «За мужність» третього ступеня (посмертно).
Як відомо, 19 вересня 2023 року на фасаді Калуського ліцею №3 відкрили меморіальні дошки чотирьом випускникам, загиблим Героям, серед яких — Віталію Олексину.
