Учень Калуського ліцею імені Д. Бахматюка Мар’ян Ферій зайняв друге місце на Всеукраїнському конкурсі до Дня Європи у межах Національного фестивалю “Код нації”. 29 Червня, 2024, 13:00 Калуш Переглядів: 307 
Мар’ян Ферій переміг у конкурсі Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Про успіхи свого учня повідомила учителька української мови та літератури Ольга Сербін, інформують “Вікна”.
“Радію за свого нового учня Мар’яна Ферія з Перемогою у Всекраїнському конкурсі-марафоні есе до Дня Європи “Код нації”. Мар’ян уміє мислити і критично, і творчо, і нестандартно, і прогностично, і метафорично, й аналітично. Це висока оцінка членів журі. Молодець!”, — зазначила Ольга Сербін.
Есе Мар’яна Ферія, з яким він переміг у конкурсі:
Код нації: “закодовані” на боротьбу
Україна, як країна з вражаючою історією та багатошаровою культурою, заслуговує на визнання як невід’ємна складова частина Європи. У когось досі є сумніви? Відповідь у коді нації, що складається із різнорівневих прошарків для захисту своєї ідентичності від загарбників та запроданців. Коди писалися давно.
Історично. Україна має довгу та багату історію, що датується з часів давньоруських князівств. Київська Русь, заснована у IX столітті, була однією з найважливіших держав середньовіччя, і її вплив на розвиток східноєвропейських культур та політичних систем був надзвичайним (недарма російська імперіалістична ідеологія дотепер хоче собі це «привласнити»). Пізніше, з появою Литовської та Польської держав, а потім імперії Австрійської та Російської, ми втратили свою незалежність, це коштувало нам багато життів і крові, страждань та тортур, але таки зберегли свою культурну ідентичність. С.Бандеру знають і шанують досі як ідеолога вільної держави та патріота, борця за незалежність.
Культурно. Україна є справжньою мозаїкою різноманітних етнічних груп, мов, традицій. Наша мова має свої корені в стародавніх слов’янських діалектах. Національні меншини (як традиційно у Європі) додають культурного різноманіття країні. Фольклор, музика, танці та обряди відображають національну ідентичність, душу нашого народу. Пам’ятників Т. Шевченку найбільше у світі невипадково.
Політично (найбільш складно). Україна має непросту криваву історію після отримання незалежності від СРСР в 1991 році. З одного боку, країна прагне до демократії, прав людини та правової держави, а з іншого – опирається викликам корупції, політичній нестабільності та конфліктам на сході. Проте продовжує прагнути до інтеграції з європейськими структурами, що свідчить про її бажання стати частиною сучасної європейської спільноти найвищою ціною — свого життя.
Економічно. Україна має великий потенціал для розвитку, але також зустрічає виклики, такі як висока рівень корупції, нестабільність та недостатність інфраструктури, але активно працює над економічними реформами та стимулює інвестиції, що допоможе забезпечити стабільність та зростання в майбутньому.
Таки ЕКОНОМІЧНО. Потенціал наших просторів безмежний, але потрібна правильна державна політика стосовно відкритості та прозорості інвестицій та податків. Але, як на мене, наш найважливіший ресурс — прості українці, автентично — хлібороби, а не воїни, дбайливі та хазяйновиті господарі, чепурні та охайні господині, що працюють не покладаючи рук. Наших заробітчан, що вимушено покинули рідні домівки,щоб фінансово допомогти своїм сім’ям, жертвуючи хвилинами радості з дітьми, знає і бачить уже десятиліття вся Європа.
Таки ПОЛІТИЧНО. Оригінальних сюжетів немає, бо ми, як ніколи, сильні։ Європа «аплодувала» Володимиру Зеленському стоячи під час його виступу перед лідерами ЄС. Країна потребує героїв і тих, хто готовий покласти своє життя на вівтар свободи, що бачимо щодня на сході. Сам Симоненко це визнавав, кажучи: «…щось у мене було від діда Тараса і від прадіда Сковороди», він відчував у своїх жилах українську кров, ідентифікував себе з гордою нацією, кажучи: «Я – українець. Оце і вся моя автобіографія». Біографія українця — це боротьба за виживання між імперіями зла та деструкції, що хочуть нас поневолити або вбити.
Таки КУЛЬТУРНО. Nihil sub sole novum (нічого нового нема під сонцем). Але так само нічого не вічне під місяцем… День і ніч іде боротьба за культурні цінності Європи саме в Україні, зокрема, в «солодкому» Ізюмі. Потрібні нові творці, щоб іншими словами донести старі істини։ ми хочемо нового життя. Україна має нових культурних та наукових лідерів, що представляють нас Європі. Фільми демонструються на фестивалях, учні вражають світ унікальними науковими проєктами. Мистецтво переходить з одного в інше, мотивуючись жахіттям війни та потребою застерегти світ від її поширення, відродитися у чомусь новому, щоб запалати із новою силою, розсіюючи європейські ідеї рівності серед людей, братерства, унікальності кожної особистості, уміння любити та цінувати життя, мати і любити свою Батьківщину – це цінності Європи, хіба не так?
Таки ІСТОРИЧНО. «Я проллюся капелькою крові на твоє священне знамено», — пише В.Симоненко. Але чи є у цьому потреба? Може, не цих жертв чекає Україна? Скільки було на світі воєн, скільки було програних битв? Ми, мабуть, забуваємо роль тих, хто загинув, навіть мільйонні жертви втрачають зміст, бо точиться нова війна у серці Європи. Але є те, що залишається після того, як усе зникне: нетлінний слід, нехай не власний, а етносу в цілому, щоб не марнувати свого шансу, даного Всевишнім, щоб довести право людини на життя у своїй Батьківщині. Саме потреба самовизначення, самоідентифікації як нації відкриває людині та народові істину, наближає до пізнання божественного — справжнього начала։ кожен має право жити вільно у своєму краї, сповідуючи демократичні європейські цінності. То хіба ми, будучи в Європі, сповідуючи європейські цінності, маючи європейські корені, підтримуючи контакти із жителями різних країн, не Європа?
Без сенсу заперечувати беззаперечне. Завіса на правду про нас привідкрита…
Загалом у Всеукраїнському конкурсі до Дня Європи у межах Національного фестивалю “Код нації” перемогли троє учнів Калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка: Мар’ян Ферій зайняв друге місце, Богдан Гладенький — третє, лауреатом став Роман Попадюк.
