ЖИТТЯ В ЧАСІ ВІЙНИ. Тиждень перший…

Життя в часі війни – це життя зі специфічними і не до кінця зрозумілими відчуттями, а для священника час війни – це нагода для особливого служіння, особливої креативності і безмежне поле для здійснення і реалізації свого служіння, звичайно, це особливий час для того, щоб забути за себе і думати про інших.

Кожен період у житті священника є неповторним, бо священниче служіння вимагає гнучкості і готовності, в ту чи іншу хвилину, творити щось нове і по-новому… навіть молитва здійснюється по-новому, бо це розмова з Богом про війну і про наших захисників. Я чув про війни, я читав про війни, я дивися фільми про війни, хоча досить малу кількість і, навіть, їх не пам’ятаю…

Однак я до кінця не знав, що таке війна, поки вона не постукала в наші двері… Так вона постукала в наші двері 8 років тому, але вона була далеко – з іншого боку нашої неньки України, а тепер вона тут… і кожен оцінює це все по-іншому, зблизька. Україна – це одне тіло, і коли болить чи кровоточить одна її частина, то терпить усе тіло…

Повномасштабна війна на моїй улюбленій батьківській українській землі розпочалася 24 лютого 2022 року о 4 годині ранку і я в той час перебував у Львівській Духовній Семінарії, 130 км від нашої парафії в Івано-Франківську.

Це другий етап, більш жорстокий і більш масштабний – по всій Україні.

Перший етап розпочався тоді, коли в нас насильницьким, брехливим і лукавим способом забрали Крим та частину двох областей, Донецької та Луганської.

Там, з іншого боку Батьківщини, ворог нашої землі утворив так звані ЛНР і ДНР, дві «республіки». Дивним і брехливим способом 21 лютого 2022 року «країна агресор» визнала незалежність цих земель і ввела туди регулярні російські війська, немовби для «підтримки миру».

Досі «країна агресор» брехала про відсутність російських військ на цій території, хоча вони там були від початку. Тепер росія зробила це «легально». Брехня за брехнею…

І уявіть собі, навіть зараз, після тижневої атаки, з численними смертями, вони не називають це війною, а «військовою операцією»…

Прочитати зранку в інтернеті слова «Путін розпочав війну проти України» то було не просто і наводило страх і трепет: Як війна? Що буде?

Ми йшли на ранкові богослужіння – утреню і Службу Божу і після того нам оголосили офіційно, що розпочалася повномасштабна війна проти України, почалися вторгнення ворога – агресора, так званого «брата», розпочалися військові атаки на Україну.

Згадується біблійна розповідь, як Каїн вбив Авеля, так само і зараз Росія вбиває Україну, українців, називаючи себе «братом» і що найгірше «віруючим, християнським, православним» народом…

Ці характеристики, жодна з них, абсолютно не відповідають російському народу, який організував війну і хто її пасивно схвалює, відповідальні всі і це називається «формальна співпраця».

Серед перших атакованих об’єктів є і аеродром в Івано-Франківську, у Крихівцях: це велике село, на околиці Івано-Франківська, на території якого розташовані наші чернечі доми – храм Святих Кирила і Методія, Новіціат і Чоловічий Монастир, Дім Милосердя Святого Миколая, Провінційний Дім Сестер та Новіціатський Дім Сестер Монахинь, який знаходиться найближче до місця вибуху – менше ніж кілометр.

Богу дякувати, ніхто з людей не постраждав у цьому вибуху… Однак побачити на відео момент вибуху дійсно страшно.

До речі, минув тиждень поки спецслужби затримали чоловіка – коректувальника вогню, який навів удар російського «Калібру» на Івано-Франківський аеродром. Він прибув у наше міста за добу до вторгнення і передав інформацію про місцезнаходження об’єкта і внаслідок бомбардування інфраструктура аеропорту була пошкоджена, зруйнована.

Служба Безпеки України його затримала в часі корегування іншого об’єкта. Частина людей з Крихівців змушені були виїхати, залишивши свої домівки, серед них і всі наші сестри та діти з Дому Милосердя…