Понад 300 людей із зон бойових дій вивіз івано-франківський волонтер Тарас Стрілецький.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ він возить на фронт гуманітарну допомогу для військових та цивільних, а дорогою назад евакуює людей на захід України, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на “Суспільне”.
Займатися волонтерством франківець Тарас Стрілецький почав 28 лютого. Чоловік написав оголошення у соцмережах, що може возити гуманітарну допомогу у міста, де ведуться активні бойові дії. Таким чином почав співпрацювати з польськими благодійними організаціями, які надають автобуси для поїздок. Інколи перевозить вантаж і власною машиною.
“Мотивація була одна – підтримати тих хлопців, яким я не міг фізично допомогти, але морально, фінансово і гуманітаркою міг. Свого часу ми разом служили в армії, й вони завжди були впевнені, що я їх підтримаю і тоді, і зараз. А потім уже почав допомагати населенню, також знайомим, друзям, рідним, які були близько до бойових дій”, – пояснює Тарас Стрілецький.
Чоловік каже, що на початку війни було важко знайти водіїв. Перші поїздки були у Київ, коли місто постійно обстрілювали росіяни. Туди потрібно було завезти гуманітарну допомогу, а звідти — евакуювати людей.
“Я подзвонив у поліцію. Вони знайшли поліцейських на пенсії та тих, які були у відпустці. І вони їхали”, – розповідає волонтер. Згодом до них долучилися волонтери з Польщі Роман Качмарчик і Хенріка Щепановська, які зараз возять гумдопомогу в прифронтові зони України.
Тарас Стрілецький говорить, що він не належить до жодної з організацій. Хоча співпрацює з багатьма волонтерськими об’єднаннями. У його команді — люди, які допомагають всім, кому потрібно.
“Це люди з Києва, Харкова, Вінниці, Миколаєва, Одеси, з Польщі та інших країн. Допомагаємо військовим і волонтерам з автомобілями”, – каже Тарас.
Повертаючись додому, Тарас евакуює людей на захід України. Каже, бачить, що вони — перелякані, особливо діти.
“Вони не розуміли, що робилося, і батьки їм не могли це пояснити. Тому реакцією був переляк. А вже коли ми від’їжджали кілометрів 300-400 від того місця, звідки я їх забирав, тоді вони вже спокійніші були. Ми навіть могли зайти в кав’ярню кави випити, поговорити. Я їх не чіпав, бо розумів, що боліло”, – розповідає Тарас Стрілецький.
За майже чотири місяці чоловік 15 разів їздив у зону бойових дій і вивіз звідти приблизно 300 людей автобусами та 25 – власним авто.
Був випадок, коли з-під обстрілів на Київщині полями вивозили чотирьох дітей і двох жінок. На Житомирській трасі автівка зламалася. Довелося все лагодити “на ходу”, пригадує Тарас.
Під час однієї з поїздок поламався його автомобіль. Друзі з Польщі вислали гроші на новий. Своє авто чоловік відремонтував та продає, а за вторговані гроші планує закупити необхідне для військових.
Тарас каже: “Я бачу, що там робиться, і всіма силами хотів би допомогти. Там людям невесело. Але попри те, що “прилітає”, вони жартують – молодці, тримаються”.
До теми: у Білорусі стверджують, що не збираються ні з ким воювати
