За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
14 жовтня 2025 року у селі Дитятин Більшівцівської громади на Івано-Франківщині провели в останню путь старосту округу та військовослужбовця Миколу Клюбу. Попрощатися з ним прийшли понад пів тисячі людей, передає кореспондентка Суспільного з місця події.
Рідний брат полеглого бійця Василь Клюба також служить у війську. Він розповів, що у 2015 році Микола воював в АТО. Після повернення з фронту займався громадською діяльністю й очолив Дитятинський старостинський округ. На фронт чоловік повернувся на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Похорон бійця Миколи Клюби, село Дитятин, Івано-Франківщина, 14 жовтня 2025 року. Суспільне Івано-Франківськ
До лав Збройних сил України Микола Клюба мобілізувався добровільно. Він служив у гранатометному взводі 3 батальйону 115 окремої механізованої бригади ЗСУ. 6 жовтня 2025 року військовослужбовець прийняв стрілецький бій з росіянами на Лиманському напрямку. Побратими змогли забрати його тіло через два дні.
Похорон бійця Миколи Клюби, село Дитятин, Івано-Франківщина, 14 жовтня 2025 року. Суспільне Івано-Франківськ
"Він справді був людиною, в якої в серці живе отой патріотизм, вольовий дух. Ніколи його ніхто не змушував туди йти, ніхто. Ніколи його не призивали. Він пішов сам і сам хотів цього. І він хотів жити в цьому селі, дбати про нього. Він хотів його розвивати. Він так і робив. Він — ну дуже добра і щира людина. Дуже шкода", — так згадує Миколу Клюбу його сусідка Леся Порцина.
Похорон бійця Миколи Клюби, село Дитятин, Івано-Франківщина, 14 жовтня 2025 року. Суспільне Івано-Франківськ
На похорон приїхали й побратими військовослужбовця. Один із них — офіцер 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади Юрій Теслюк. Він поділився спогадом про першу зустріч з Миколою Клюбою.
Військовослужбовець Юрій Теслюк. Суспільне Івано-Франківськ
"Питаю у Миколи: "Який у тебе позивний?". А він каже: "Староста". Кажу: "Як це? Що це за староста? Чому староста?". Він відповів: "Староста. Ти що не знаєш, хто такий староста? Це ж я був старостою, тому в мене позивний Староста". Мені аж дивно було: "Як, кажу, староста, і тебе забрали?". Він говорить: "Мене не забрали, я сам пішов". Як боєць, як військовослужбовець — це людина з великої букви, яка завжди підтримувала своїх побратимів, завжди була готова в будь-який момент стати на захист. Микола був дуже зібраним, відповідальним, позитивним, веселим", — каже Юрій Теслюк.
Похорон бійця Миколи Клюби, село Дитятин, Івано-Франківщина, 14 жовтня 2025 року. Суспільне Івано-Франківськ
Зі слів побратима, спочатку Микола Клюба був піхотинцем, а згодом перевівся у гранатометний взвод.
"Ми зараз перебуваємо на Лиманському напрямку. Це важкий напрямок, і лінія змінюється — щодня рухається то трішки вперед, то трішки назад. Гранатометники — це не піхотинці, але в будь-який момент можуть стати піхотинцями. Так і сталося в Миколи. Коли він був на позиції, довелося приймати стрілецький бій, і він його прийняв. Мужньо прийняв і загинув у ньому", — говорить Юрій Теслюк.
Похорон бійця Миколи Клюби, село Дитятин, Івано-Франківщина, 14 жовтня 2025 року. Суспільне Івано-Франківськ
Брати Василь та Микола Клюби воювали в різних підрозділах, втім при нагоді завжди намагалися зустрітися бодай ненадовго.
Василь Клюба. Суспільне Івано-Франківськ
"Остання зустріч була 30 вересня перед святом Дня захисників України. Ми з ним зустрілися на п'ять хвилин. Випили кави, як завжди. А 6 жовтня командир його взводу мені сповістив, що Микола загинув. Дуже вдячний командирам Миколи, побратимам, які змогли забрати тіло, хоч це було дуже небезпечно. Дві доби не могли тіло забрати. Я думаю, достойно його похоронили, відправили в кращі світи. Він того заслужив", — каже Василь Клюба.
Поховали Миколу Клюбу на кладовищі в рідному селі.
