Фото: magnific.com
Слово «інсулінорезистентність» сьогодні регулярно вживають і дієтологи, і нутріціологи, і навіть фітнес-тренери. Це стан, при якому організм втрачає чутливість до інсуліну, і внаслідок цього підшлункова повинна виробляти його більше, щоб цукор у крові залишався в нормі. Поступово це виснажує залозу і може призвести до розвитку цукрового діабету 2-го типу. А також інсулінорезистентність може призвести і до інших захворювань.
Чому клітини перестають “чути” інсулін, як вчасно помітити проблему і чи можна обійтися без ліків? Про це Коротко про розповіла ендокринолог Ксенія Марченко.
“Людина може довго не здогадуватися про свою інсулінорезистентність”
Ендокринолог Ксенія Марченко. Фото: особистий архів
– Ксеніє, про інсулінорезистентність сьогодні не говорить лише лінивий. Але хочеться зрозуміти, наскільки це справді проблема і в кого вона є. Давайте почнемо з азів – що таке інсулін, що таке інсулінорезистентність і чому вона виникає?
– Інсулін – основний провідник енергії, тобто глюкози, у кожну клітину.
Інсулінорезистентність – стан, при якому клітини організму стають менш чутливими до власного інсуліну. У відповідь підшлункова залоза починає виробляти більше інсуліну, щоб проводити глюкозу всередину клітини.
Інсулінорезистентність дійсно дуже поширений стан, оскільки в сучасних умовах люди вживають калорійнішу, ультраоброблену їжу. Загалом їжа стала доступнішою, а рівень фізичної активності значно знизився.
При цьому інсулінорезистентність – не діагноз, а стан, що лежить в основі багатьох захворювань і метаболічних порушень, таких як цукровий діабет, дисліпідемія, гіпертонічна хвороба, ожиріння. Усі ці порушення поєднуються поняттям “метаболічний синдром”.
– Чим небезпечна інсулінорезистентність? Чи впливає почуття голоду/ситості, чи може призвести до діабету?
– Так, інсулінорезистентність може лежати в основі низки захворювань, насамперед цукрового діабету 2-го типу – найпоширенішого діагнозу у сучасній ендокринології.
Інсулін – гормон, що сприяє накопиченню жиру. Коли клітині не вистачає енергії, це може посилювати почуття голоду та знижувати насичення.
Якщо людина помічає погіршення стану здоров’я порівняно з попередніми роками, варто пройти повноцінне обстеження.
– Як зрозуміти, що інсулінорезистентність є: які аналізи здати, на які симптоми звернути увагу?
– При інсулінорезистентності симптоми часто відсутні, людина може не здогадуватися про її наявність. Вони виникають тоді, коли розвиваються метаболічні порушення.
Найчутливіший і доступний аналіз – індекс HOMA (індекс інсулінорезистентності). Він включає показники інсуліну, глюкози та розрахунковий індекс. Норма – до 2,7 (максимум до 3), все вище вважається ознакою інсулінорезистентності. Однак показник може змінюватися.
Наприклад, якщо людина напередодні переїла або їла калорійну їжу, інсулін може бути підвищений. Якщо були суворі дієти чи інтенсивні тренування, показники можуть бути нормальними навіть за наявності проблеми.
Додаткові ознаки: індекс маси тіла ≥25, об’єм талії: у жінок ≥80 см, у чоловіків ≥94 см, жировий гепатоз печінки з УЗД, зміни в біохімії крові (ліпіди, АЛТ, ГГТ, глюкоза). Тому оцінювати результати краще разом із лікарем.
“Основний спосіб боротьби – тривала корекція способу життя: харчування та фізична активність”
– Що робити, щоб запобігти чи скоригувати інсулінорезистентність?
– Насамперед переглянути харчування та спосіб життя. Рекомендації тут – максимально проста, домашня їжа та принцип “здорової тарілки” (половина – овочі та зелень, чверть – білок, чверть – повільні вуглеводи, фрукти або ягоди – як десерт). До цього додати більше руху, допоможе навіть проста ходьба, використовуйте сходи замість ліфта.
Намагайтеся запровадити щоденну активність – 8-10 тисяч кроків та регулярні фізичні навантаження. Особливо ефективні силові тренування: вони підвищують чутливість клітин до інсуліну.
– У зв’язку з інсулінорезистентністю часто звучить і словосполучення «вісцеральний жир» – що це таке і як позбутися його без ліків та операцій?
– Вісцеральний жир – це жир, який знаходиться навколо внутрішніх органів (печінки, підшлункової залози, серця). На сьогодні не існує препаратів чи операцій, які безпосередньо “прибирають” вісцеральний жир. Ліпосакція видаляє лише підшкірний жир, який, до речі, менш небезпечний.
Основний спосіб боротьби – тривала корекція способу життя: харчування та фізична активність.
Боротися з інсулінорезистентністю можна за допомогою регулярної фізичної активності та правильного харчування. Фото: magnific.com
Важливо
За якими ознаками можна запідозрити інсулінорезистентність
Оскільки інсулінорезистентність поступово розвивається, людина може довго не помічати проблему. Які зовнішні прояви можуть свідчити про порушення чутливості клітин до інсуліну?
Збільшення обсягу талії та накопичення жиру в ділянці живота; постійне почуття голоду, потяг до солодкого та швидких вуглеводів; сонливість та втома після їжі; труднощі зі зниженням ваги навіть при дієтах та фізичній активності; потемніння шкіри в складках – на шиї, ліктях, пахвах або під грудьми; поява шкірних папілом; підвищена жирність шкіри, акне; набряклість; перепади настрою, дратівливість, зниження концентрації уваги; у жінок – порушення менструального циклу, посилений ріст волосся за чоловічим типом.
Непрямими ознаками можуть бути підвищений артеріальний тиск, високий рівень тригліцеридів та хронічна втома.
До речі
Інсулінорезистентність – оборотний стан. Якщо вчасно змінити спосіб життя (харчування, фізична активність, сон), можна значно покращити чутливість до інсуліну. Це не “вирок” і не обов’язково довічна проблема. Інсулінорезистентність може зустрічатися і у людей з нормальною вагою – особливо при низькій м’язовій масі та малорухливому способі життя. Це так звана “метаболічно нездорова нормальна вага”. Солодке – не єдина причина інсулінорезистентності. Проблема не лише у цукрі. Переїдання в цілому, часті перекушування, надлишок калорій та ультраоброблена їжа відіграють не меншу роль. Хронічне недосипання та високий рівень стресу підвищують рівень кортизолу, що може посилювати інсулінорезистентність та заважати зниженню ваги навіть при правильному харчуванні. Непрямими ознаками інсулінорезистентності можуть бути потемніння шкіри в складках (акантоз), підвищений потяг до солодкого та різкі “провали” енергії після їжі.
