9 квітня у Cowabunga «Галка» провела першу подію у межах створення власної спільноти. На відкриту дискусію ми запросили тих, хто обʼєднав людей навколо спільної ідеї: спортивної, ветеранської та ідеї розвитку міста.
На відкритій дискусії зібралися представники кількох громадських ініціатив та організацій Івано-Франківська, які поділилися досвідом об’єднання людей навколо спільних цінностей та цілей у часи повномасштабного вторгнення.
Серед учасників дискусії – засновник ГО «Полюби долю» Юрій Гапончук, який займається реабілітацією і соціалізацією ветеранів через спорт, мультиспортсмен та співзасновник «Cold Dip Ivano-Frankivsk» Олександр Гусар, лікар-психіатр та засновник ком’юніті «Будем бігали» Микола Демків, а також представниці ГО «Парк ветеранів України» Катерина Лозовенко та Аліна Лещік.
Спорт як реабілітація для ветеранів
Ветеран з ампутацією Юрій Гапончук створив громадську організацію «Полюби долю», мета якої – реабілітація і соціалізація ветеранів через спорт. Він не проводив якихось досліджень чи підготовки, а просто побачив, як спорт впливає на відновлення ветеранів:
«Я нічого не вивчав. Коли побачив під час особистого заняття спортом, як він впливає на відновлення ветерана, як витягує його з психологічної ями, я зрозумів, що це треба просто впроваджувати».
«Я сам побачив, відчув і зрозумів, що рухову активність треба робити не тільки в Франківську, але і в області. Тому заснував таку громадську організацію. Зараз кількість ветеранів, які хочуть займатися спортом, постійно збільшується», – розповів Юрій.
На запитання про те, що зараз робиться для ветеранів у місті, Юрій відзначив, що мало ініціатив народжується від людей, а тим більш від офіційних установ:
«Дуже мало знаю цивільних, які для ветеранів щось роблять, якщо чесно. Поки не копнеш, то робити нічого не хочеться. В основному вони десь ховають свої очі».
При цьому він висловив вдячність тим, хто все ж таки створює ініціативи для підтримки військових:
«Дякую таким людям, які розуміють, що вони не будуть йти воювати, але хочуть якось допомогти ветеранам, і створюють прикольні ініціативи, які допомагають забути про окопи, про війну, і після поранення соціалізуватися в нашому суспільстві».
За його словами, до повномасштабного вторгнення в Україні було мало спортивних ініціатив для ветеранів:
«Була ліга ветеранська по футболу всеукраїнська. Там одиниці грали в футбол, а всі решта що робили? Або шукали собі роботу, або в найгіршому випадку просто спивалися, бо не знали, куди далі себе подіти, і куди себе визначити в суспільстві».
Моржування як об’єднуюча сила
Олександр Гусар, мультиспортсмен та співзасновник «Cold Dip Ivano-Frankivsk», розповів про свою ініціативу, яка є «молодіжною версією моржів»:
«Ми вирішили вкласти нову душу і нові сенси в цей рух».
За його словами, команда вирішила зламати стереотипи про моржування:
«Є дуже шаблонне мислення навколо моржування, ходіння в сауну – збираються якісь друзі, вони обов’язково випивають і тому подібне. А ми вирішили підійти і показати людям, що це можна робити зі сторони здоров’я, що це може бути привабливо, красиво, і цим самим спонукати людей до ще якихось нових, корисних, здорових звичок».
Гусар підкреслив важливість регулярних зустрічей та додаткових активностей для підтримки спільноти:
«З будь-яким ком’юніті потрібно активно працювати, потрібно з ними комунікувати, давати їм щось. Кожну неділю ми проводимо чаювання. Стараємося проводити тематичні події, і за рахунок цього ми підігріваємо публіку, і публіці завжди цікаво».
На відміну від бігової спільноти, яка, за словами Гусара, «важко переживала зиму», моржувальники «прекрасно переживали зиму і не знають, як пережити літо».
Як стати центром тяжіння для спільноти?
Юрій Гапончук поділився секретом, як знайти союзників, котрі допоможуть розвивати спільноту:
«Саме основне, щоб вас було хоча би двоє або троє. І почати знаходити, почати спілкуватися, комунікувати з іншими, пояснювати, що, де і як».
За його словами, важливо залучати людей на заходи і далі процес піде сам:
«Затягнути якимось чином на той чи інший захід, який буде відбуватися, і воно все далі поїде, далі почне працювати сарафанне радіо, яке буде прям всюди-всюди, і не треба буде реклами».
Гапончук розповів, як зростала його спільнота:
«Ми починали утрьох, потім я доєднав пару хлопців, які поїхали на Invictius Game на відбір. І вже після тих змагань, під час регулярних тренувань, ходіння в зал, висвітлення цього на сторінках Instagram, Facebook, потрошку хлопці доєднуються, і вже на контакті зі мною їх понад 70. З яких активних, таких, що постійно займаються, постійно десь їздять на змагання — це десь вже 25-30 людей».
На думку засновника ГО «Полюби долю», ключовим є отримувати задоволення від діяльності:
«Це просто треба отримувати від того задоволення і хотіти це робити. А коли ти бачиш час від часу якийсь певний результат, що комусь це допомогло, то ще більше хочеться працювати».
Він зізнався, що іноді виникало бажання залишити цю діяльність:
«На особистому досвіді я щось разів 10 хотів уже кидати, “Нащо воно мені, я краще сам для себе буду займатися”. Але поїхав на одні змагання, поїхав на збори, поїхав ще кудись, ще з кимось поспілкувався. І після кожної такої поїздки я знову заряджався енергією, щоб далі все розвивати. А вже зараз мені не треба ніякої такої події, я просто розумію, наскільки все починає розростатися, наскільки воно починає бути дієвим».
Парк ветеранів України: від ідеї до реалізації
Представниці ГО «Парк ветеранів України» Катерина Лозовенко та Аліна Лещік розповіли про створення парку для ветеранів біля міського озера.
«Наразі ми маємо частину ділянки, яку передали підприємству “Центр розвитку й рекреації міста”. І це комунальне підприємство займається обслуговуванням ділянки», – розповіла Катерина.
За її словами, процес передачі земельної ділянки був тривалим:
«Це величезний процес, ми його розпочали ще минулого літа, фактично з серпня місяця».
Наступним етапом стане розробка ескізного проекту:
«Далі ми плануємо розробити ескізний проект. Ми не хочемо, щоб це обмежувалось тільки тією ділянкою, яку зараз передали. Ми хотіли б, щоб вся ділянка у чотири гектари була облаштована», – поділилась Аліна.
Активістки планують провести громадські слухання, щоб представити проєкт та отримати зворотний зв’язок:
«Хочемо отримати якісь певні коментарі, зауваження і, за можливості, щось там змінити».
Паралельно триває співпраця з комунальним підприємством:
«Ми з ними перебуваємо в постійному контакті, координуємо певні наші подальші дії. Ми хотіли б налагодити хорошу співпрацю, щоб та ділянка була оформлена, щоб це дійсно було для ветеранів України. Щоб там була частина реабілітації, бо це дуже важливо», – підкреслила Катерина Лозовенко.
Кінцевою метою активісти бачать створення повноцінного великого парку ветеранів:
«Ми плануємо і далі нашу діяльність продовжувати, допоки не досягнемо кінцевого результату — це повноцінний великий парк ветеранів України на всі майже чотири гектари. В нас парків дуже мало, тому наша робота дуже скромна — просто зберегти те, що є зараз».
Біг як спосіб об’єднання людей
Микола Демків, лікар-психіатр та засновник ком’юніті «Будем бігали». Він наголосив на інклюзивності своєї спільноти:
«Бігати не обов’язково. Те, що ми називаємося “Будем бігали”, то це не про біг, то більше біг як об’єднуюча складова, але ви можете просто прийти і побути в групі».
Він поділився досвідом організації колаборацій з іншими спільнотами міста.
«У Франківську є велоспільнота, яка називається Weekend Ride. Те саме, що в нас, тільки на велосипедах і з більшими відстанями. І ми проводили спільну подію. Це був Race, і ми паралельно проводили Run Trail — трейловий біг. Ми бігали, здається, в Дем’яновім Лазу. Ми там створили трек і зібрали на той момент, 70-75 людей в колаборації з велосипедистами», – розповів Демків.
За його словами, такий формат сподобався учасникам:
«Воно людям досить таки зайшло. Бо люди вперше, по суті, познайомилися з трейловим бігом — бігом по пересіченій місцевості».
Демків також поділився планами щодо проведення гастроекскурсій:
«Була одна з ідей, щоб ознайомлювати людей з локаціями Івано-Франківська».
Він розповів про успішний досвід поєднання бігу та гастрономії:
«Я побачив зацікавленість в тому, що в людей дуже заходить поєднання бігу плюс їжі. Ми підтримуємо локальний бізнес. І їм не важко, і нам приємно. Плюс люди ознайомлюються з місцевими закладами та традиціями».
Одна з успішних ініціатив — колаборація з місцевим закладом під час свята Колодія:
«Ми заколаборувалися із закладом на автентичну їжу. І зробили свою версію святкування Колодія, коли за традицією їдять не млинці, а вареники із сиром».
На майбутнє планується збір коштів на благодійність:
«В подальшому я ще планую ввести, чи довільний донат, чи фіксований під час кожної із пробіжок. І потім ці кошти акумулювати і підтримувати локальні збори».
За словами Демківа, вже було проведено три масові події: трейловий забіг, різдвяний забіг з виготовленням папушок та гастрономічний захід з варениками.
Освітні програми у спільнотах
Олександр Гусар поділився досвідом проведення освітніх заходів для своєї спільноти:
«В Urban Space проводилися місяць медицини, місяць спорту. Були також певні дискусії, де ми ділилися досвідом проходження ультрадистанцій в горах, змагання із бігом з картою і компасом».
За його словами, відбувались зустрічі з різними тренерами:
«Біговими, функціональними тренерами, які ділилися досвідом, відповідали на запитання. Остання подія була взимку, де хлопці розказували про те, як одягатися. При тому один розуміється на екіпіровці для бігу, а другий бігає тільки в шортах з голим торсом зимою».
Інтеграція переселенців через спільноти
Учасники дискусії торкнулися питання інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Представник бігової спільноти поділився:
«На початку повномасштабної війни величезна кількість людей вимушено переїхала до Івано-Франківська. В нашому біговому товаристві є більш 150 учасників. На даний момент близько 50% цих людей — не місцеві».
За його словами, спільнота допомагає новоприбулим адаптуватися:
«Це дуже допомогло людям, які приїхали, тому що в тебе є база місцевих людей, ти з ними комунікуєш через біг. Перше, вибудовуєш соціальні зв’язки, дружбу, по-друге, вони тобі можуть допомагати інтегруватися в місто».
Аліна Лещік зазначила:
«В нас у складі команди чи не більшість людей є не корінними жителями Івано-Франківська. І це величезний плюс, тому що досвід кожної такої людини дає нам можливість рухатися саме так, як ми рухаємося».
Вона підкреслила цінність досвіду переселенців:
«Кожна людина, яка не з Івано-Франківська, каже: “В нас було отак, я бачила отаке”. Це дуже хороший і цінний досвід».
Принципи роботи спільнот та запобіжники від зовнішнього впливу
Аліна Лещік розповіла про механізми захисту від небажаного впливу:
«Плюс спільноти в тому, що ти не один, а в тебе є команда. Наша команда доволі немаленька і ми відкриті до нових учасників. Якщо комусь заманеться переманити нашу громадську організацію або якимось чином використати, це спрацювало би, якби йшла мова про одну людину».
За її словами, колективний процес прийняття рішень є ключовим:
«Оскільки наша команда складається із більш як 10 людей, і ми кожне рішення приймаємо спільно, це ускладнює можливість використати нас у політичних чи репутаційних цілях».
Катерина Лозовенко додала:
«Зробило нашу організацію те, що базується на цінностях — чесність, відкритість, доброчесність, доброзичливість, справедливість. Бути чесним перед кимось — це в першу чергу бути чесним перед собою».
Місія медіаспільноти «Галка»
Наприкінці дискусії головний редактор «Галки» Роман Турій пояснив мету створення спільноти навколо видання:
«Нам 10 років. Ми розуміємо, що маємо певну аудиторію в Івано-Франківську. Ми розуміємо, що болить людям. І нам, як франківцям, не байдуже, що зараз відбувається з містом. Ми є тим майданчиком, навколо якого люди також можуть гуртуватися. Ми пишемо новини, розслідування, розповідаємо історії, але чому б це не множити і не йти офлайн до своїх читачів та пізнавати їх?»
Команда «Галки» планує різноманітні активності:
«З одного боку, ми можемо збирати людей на дискусії. З іншого — можемо зібрати людей піти разом здати кров, щось поприбирати, піти на тренування. Можливо, запросити якийсь гурт чи лектора з іншого міста. Ми проводили опитування наших читачів, і найбільше людям хотілося розваг, концертів, і тема саморозвитку їх цікавить. Нам цікаво для міста залишати щось більше, ніж просто новини і статті, інтерв’ю, розслідування. “Перемацаємо” цього року через події різного формату, що найбільше людям заходить», — підсумував головний редактор.
Підбиваючи підсумки дискусії, учасники висловили готовність до співпраці між спільнотами та проведення спільних заходів, що сприятиме розвитку громадянського суспільства в Івано-Франківську.
Читайте також: У Франківську розкажуть, як спільноти активістів і ветеранів змінюють місто: перша зустріч для спільноти “Галки”
Теги: Роман Турій, Юрій Гапончук, Катерина Лозовенко, Аліна Лещік, Микола Демків, Олександр Гусар
