Ще з весни 2022 року славнозвісні «едельвейси» мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади впевнено тримають оборону на Донецькому напрямку. Двоє бійців тримали позицію “Масян” впродовж п’яти місяців. Передплатити газету «ВІКНА» на 2025 рік можна ТУТ! 17 Грудня, 2024, 13:30 Україна Переглядів: 395 
Провізію та все необхідне бійцям доставляли дронами Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Двоє військовослужбовців пройшли надскладний шлях на війні, отримали важкі поранення, а один з них пережив ампутацію, розповідає “Західний кур’єр”.
Головний сержант Віталій Сидорук був мобілізований 23 квітня 2024 року та відразу прийшов на службу в мотопіхотний батальйон. Перша позиція, на яку зайшов Віталій Сидорук на позивний Сидор, називалась «Тайфун». А далі «Масян» — важка позиція, на яку було майже неможливо зайти, але він це зробив.
«На «Масяні» нас було двоє: я і мій побратим Віктор Янішевський на позивний Зевс. Там ми вперше побачилися і познайомилися. Завдання було в спостереженні і правильних своєчасних доповідях, адже позиція знаходиться на передньому краю. Побратим виявився цікавим та веселим співрозмовником, так і розпочалося наше спільне чергування. Дні тягнулися довго, з часом ми вже звикли до ворожих обстрілів, постійних вибухів та звуків дронів. Так, як логістика була неможлива, провізію та все необхідне для несення служби нам доставляли дронами. Була страшна спека, траплялось, що під час скиду провізії пляшка могла пошкодитися і ми залишалися без води», — розповідає Віталій.
“Сидор” розумів, що разом з тим, як проходить час, ослаблюється і його організм. Адже за 150 діб м’язи почали атрофуватися від того, що він мало рухається, а іншої можливості немає. І ось настав день коли, йому з побратимом повідомили, що буде заміна.
«Я сильно переживав, як ми будемо виходити, адже найважче – це дорога, постійні обстріли, дрони-камікадзе переслідують на кожному кроці, а організм ослаблений, — розповідає Віталій. — Це була так звана «дорога смерті». І ось прозвучала команда: «На вихід»! Цю дорогу я не забуду ніколи! Здавалося, що ми не вийдемо, звуки дронів супроводжували нас скрізь. Раптом вибух, я відчув біль у ногах і зрозумів, що поранений і йти вже не зможу. Здавалося ще зовсім трошки, а я не можу рухатись. Зевс швидко надав мені домедичну допомогу і наклав турнікет. В цей момент я сказав побратиму: «Далі йди сам, бо ще загинеш через мене». На що він мені відповів: «Ми стільки часу були разом, ти думаєш що я зараз тебе покину?» І не залишив. Коли Вітя дотягнув мене до точки евакуації, я вже майже не втрачав свідомість. Дивився на нього і розумів, що за цей час ми стали не просто випадковими знайомими, а справжніми побратимами».
Віктор Янішевський, який має позивний Зевс, потрапив лав Збройних сил у лютому 2024 року, після проходження курсу базової військової підготовки приєднався до «едельвейсів». Разом з Віталієм Сидоруком мужньо тримав оборону на «Масяні». Зевс пробув на позиції 124 дні. Дуже скромний і небагатослівний. При розмові Віктор Львович розказав, що найбільшою підтримкою для нього була його віра в Бога, любов до сім’ї та довіра до побратимів та командування.
