За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Найпоширенішими проблемами, з якими звертаються військовослужбовці до реабілітологів центру "Тепло крилатої душі", що на Івано-Франківщині, стосуються травм спини — грижі та протрузії. Такі захворювання спричинені зокрема через постійні фізичні навантаження на фронті.
Серед пацієнтів центру — військовослужбовець 47 окремої механізованої бригади "Маґура" Василь Бучицький з Коломиї. У бійця — травми й супутні хвороби, спричинені контузіями, пораненням та тривалою службою у війську. Паралельно із заняттями у центрі боєць лікується в обласному госпіталі ветеранів війни.
Як військова служба впливає на стан здоров’я бійців, якими методами спеціалісти двох медзакладів поєднують лікування і фізичну реабілітацію військових та чому повне відновлення у таких випадках неможливе — у матеріалі.
"Кожен свідомий чоловік повинен захищати свою державу"
Василь Бучицький до повномасштабного вторгнення працював начальником охорони на агрофірмі, займався боксом та брав участь у вишколах організації "Тризуб" імені Степана Бандери. На захист країни став у 2017 році у складі підрозділів "Правого сектора". Наприкінці 2022 року почав служити у складі 47 окремої механізованої бригади "Маґура".
"Ми з організацією "Тризуб" завжди готувалися, вишколювалися. Коли заїхали з хлопцями на перше завдання, то зрозуміли, що це — дві різні війни. Я розумів, що воювати потрібно, тому що кожен свідомий чоловік повинен захищати свою державу, коли в країну ввійшов агресор. Найтяжче для мене було залишити доньку і дружину, тому що ти підсвідомо розумів, що можеш не повернутися з цієї війни", — говорить воїн.
Бойовий шлях Василя Бучицького розпочався з Новоазовського району на Донеччині у 2017. Тоді у складі "Правового сектору" він виїхав на бойове завдання. У 2022 році боронив Київщину, воював на Запорізькому, Донецькому та Курському напрямках.
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
Василь Бучицький під час служби. Василь Бучицький
"Друже, дякую, я думав, що помру і не відсвяткую день народження внучки"
Боєць каже, що одним з найбільш пам'ятних епізодів для нього стала евакуація пораненого під селом Бердичі Покровського району. Тоді на операцію військовим відвели чотири години. Василь Бучицький разом із побратимом евакуювали п'ятьох воїнів з іншої бригади.
"Найбільше запам'яталося, коли я долітаю вже до стабпункту, нам потрібно вивезти цього пораненого, й він мені каже: "Друже, дякую, я думав, що помру і не відсвяткую день народження своєї внучки". Це — морально важко. Я розумів, що ми їдемо "Хаммером", а для росіян закордонна техніка є першочерговою ціллю. І коли ми виїжджали, в мене повний екіпаж в салоні був, і дві людини — в "люльці" зверху, я розумів: якщо в нас прилетить дрон, ми не доїдемо", — говорить Василь Бучицький.
Агресія, переміна настрою, сильні головні болі та безсоння. Військовий — про наслідки контузії
Василь Бучицький говорить, що між реальністю на фронті та мирним життям зараз існує прірва. Його вражає, наскільки одні люди зайняті буденними справами й не помічають війни, тоді як інші віддають своє життя на передовій.
Василь Бучицький у військовому госпіталі в Коломиї. Суспільне Івано-Франківськ
"Складно, коли приїжджаєш сюди й дивишся, як оці "качки" ходять тут, а там, на лінії фронту, дядько в 55 років воює. У нашому підрозділі є такий чоловік і він воює просто на професійному рівні. Його позивний — Батя. Це — просто шалена людина. Він ракету перезаряджає деколи швидше, ніж можна перезарядити магазин до автомата. Тому важко соціалізуватися в цивільному житті", — говорить Василь Бучицький.
У 2017 році боєць отримав уламкове поранення в коліно. Найтяжчим випробуванням, каже, стала контузія під Роботиним у 2023.
"Мене вибуховою хвилею викинуло, я пролетів 30 метрів. Не зрозумів навіть, що сталося. Розплющую очі й не можу зрозуміти, де я. Підбігає медик, дивуючись, я в цьому стані такому незрозумілому, і він мене просто накриває чорним пончо. Потім зрозуміли, що в мене контузія. Особливо тяжко, коли ти в цьому режимі війни приїжджаєш додому реабілітуватися, тому що в тебе агресія, переміна настрою, дуже сильні головні болі, безсоння", — говорить Василь Бучицький.
"Пристосуватися до болю важко, але пристосовуєшся"
Військовий говорить, що наслідки контузії відчуває досі: хронічні головні болі та проблеми зі сном. Також два роки тому Василю діагностували п'ять протрузійПротрузія диска – це патологічний стан, при якому міжхребцевий диск тисне на спинномозковий канал без розриву фіброзного кільця. Через загострення, яке відчув під час цьогорічної відпустки, він звернувся до госпіталю.
Василь Бучицький під час реабілітації в центрі. Суспільне Івано-Франківськ
"У нас броня, каска, спорядження, плюс ракети до установки, якою я працював. Там 40 кілограмів — приблизна вага ракети. На передовій є поставлене завдання, яке обов’язкове до виконання, тому випивав знеболювальне і виходив на позицію. Пристосуватися до болю важко, але пристосовуєшся. Після завершення реабілітації я повертаюся і буду проходити далі службу", — говорить Василь Бучицький.
"Повне відновлення в такому випадку в принципі не настає"
Ортопед-травматолог обласного госпіталю ветеранів війни в Коломиї Володимир Копильців розповідає, що у Василя виявили супутні ускладнення. Вони виникли через постійне перенавантаження під час бойових дій: грижі поперекового відділу хребта, протрузії й хвороби, які виникли внаслідок поранення.
Ортопед-травматолог обласного госпіталю ветеранів війни в Коломиї Володимир Копильців. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
"Повне відновлення в такому випадку в принципі не настає. Щоби повернути в стан ремісії, щоб симптоми зникли, відновлення може бути від одного тижня до декількох місяців. Але якщо не проводити своєчасне лікування, це може призвести надалі до парезівЧасткова втрата або зниження сили м'язів, що призводить до порушення рухової активності кінцівок. Це й оперативне втручання може бути, тобто стабілізація хребта — транспедикулярна фіксація із замінами дисків, встановленням кейджів", — говорить Володимир Копильців.
Як лікування поєднують з масажами й фізичними вправами у реабілітаційному центрі
Василь Бучицький поєднує лікування в госпіталі з реабілітацією у центрі "Тепло крилатої душі" імені Степана Тарабалки.
"Тут проводяться більше реабілітаційні дії. Поєднання медикаментозного лікування й реабілітації набагато пришвидшує результат. А хороша комунікація реабілітологів з лікарями пришвидшує одужання", — говорить Василь Бучицький.
Реабілітологиня та масажистка центру Ольга Матковська розповідає, що у Василя були скарги на болі у попереку. Однак під час обстеження виявили також проблеми у ногах та плечовому поясі. Зараз спеціалістка працює з військовим над виправленням ходи, зниженням напруження у м'язах і зменшенням болю.
Реабілітологиня Ольга Матковська робить масаж військовослужбовцю Василю Бучицькому. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
"Для цього треба поєднати не тільки елементи масажу, але і рух. Тому що мусить бути комплексний підхід до лікування. Щоб полегшити стан Василя, ми працювали із м'язами гомілки, з м'язами тазу і тулуба. Біль може локалізуватися. Тож будемо в такому плані працювати — на зміцнення нижніх кінцівок, на зменшення болю і на покращення ходи", — говорить Ольга Матковська.
"Хто до нас потрапляє — вже стає частиною нашої родини"
Ветеран та реабілітолог центру Василь Пецюк каже, що найпоширеніші проблеми серед військових — грижі та протрузії від носіння бронежилетів.
"Ми співпрацюємо з військовим госпіталем. Там займаються зняттям гострого стану чи післяопераційного, деякий час вони перебувають у нашому Коломийському госпіталі. А коли пацієнти вже готові до фізичного відновлення, ми займаємося їхнім фізичним відновленням вже тут. Або паралельно там медикаментозно хлопці лікуються, а в нас уже вони проходять фізіореабілітацію", — говорить Василь Пецюк.
Ветеран та реабілітолог центру “Тепло крилатої душі” Василь Пецюк. Суспільне Івано-Франківськ
Головними викликами в реабілітації він називає залежність роботи центру від волонтерських зборів та нестачу професійного персоналу.
"Дуже багато треба працювати з хлопцями психологічно. Їм треба пояснити, що вони повернулися, вони вже тут в безпеці, зняти в них оці панічні атаки. Хто до нас потрапляє — вже стає частиною нашої родини. Ми стаємо дуже близькими. І часто спілкуємося, щоб захисники не почували себе самотніми, щоб вони відчували допомогу", — говорить Василь Пецюк.
