Отець-декан Анатолій Козак, пояснює, що у час тривог, сирен та негативу через воєнні дії, знайшли саме такий спосіб, щоб частково розвеселити та підтримати підростаюче покоління.м 17 Липня, 2022, 19:00 Калуш Переглядів: 205 
Другий рік поспіль на теренах Голинської церкви проходив християнський табір. Цьогоріч у ньому взяло участь 230 дітей віком від шести до шістнадцяти років. Молодші діти мали можливість також стати учасниками, але у супроводі своїх батьків. За самопочуття присутніх піклувався лікар Василь Гладенький.
“Минулого року у нас було 140 діток”, – розповідає старший брат церкви Іван Мазурик. – “Тепер учасників поділили на чотири команди: “Стефанія”, “Дружба”, “Миротворці”, “Адреналін”. За всіма наглядають 12 аніматорів. Я нарахував 33 дітей з інших населених пунктів, зокрема: Брошнева, Калуша, Тужилова, Кропивника, Сівки-Калуської, Пійла, Новиці, Кадобної, а також близько 21, що тимчасово проживає в Голині. Для останніх, та й тих, що не мають змоги оплатити, а це 100 гривень вдень — перебування безкоштовне”. За словами Івана Мазурика для дітей щодня є сніданок — чай і круасан та підвечірок — круасан та какао. Обід у місцевому ресторані, плюс заохочувальні солодкі призи за участь у змаганнях. Власник хлібопекарні Петро Мельник — дає випічку по собівартості, а ресторан “Рандеву” — 30% знижку на обід. Також сім’я Зьомковських з Чехії допомагала продуктами для солодкого столу, а їх син трирічний Тадейчик, який був наймолодшим учасником, плакав коли приходилось йти додому. Були випадки, коли у селі по своїх справах перебували батьки із дітьми з інших громад, але “на поклик” музики приходили до храму та залишали на деякий час своїх чад тут. Про мету табору розповів один із священників отець Микола Хомин. “Цей християнський табір для поглиблення знань із релігії. Ці три дні маємо теми про віру, надію, любов. Стараємося донести їх до присутніх діток, посіяти те зерно, щоб воно в майбутньому проросло і дало гарні плоди. День розпочинаємо із Божественної літургії на котрій дитина має змогу отримати Святе Причастя. Впродовж наступних шести годин є ігри, змагання, естафети, банси, квести, а також майстер-класи. На останніх — малюємо та виготовляємо вервички. Звичайно, молимося за мир в Україні та припинення війни і повернення наших воїнів. Це не тільки відпочинок, але й черпання Божої науки”.
Серед дітей таборувальників і Юлія Шинкар з Калуша. Дівчина задоволена своїми “канікулами”. 
“Дуже весело і цікаво. Багато корисної інформації та нових ігор дізналася”. Через фейсбук мама тужилянки Олесі Тернич довідалася про голинський табір і записала донечку. “Мені шкода аніматорів”, – сміється дівчинка, – “адже у них велика відповідальність, бо нас багато і всі різні. А щодо моїх емоцій, то з радістю вставала зранку, щоб приїхати сюди. Тут так добре… а от коли приходила додому, втомлена лягала спати”.
Аніматори також не приховують, що було не так легко, як уявляли. Адже кожна дитина індивідуальна і відповідно потрібен такий підхід, плюс були інколи різні побажання.
“Проте, незважаючи звідки прибули дітки, з нашого села чи сусідніх, чи із сходу, чи центру країни — всі виявилися дружніми”, – підсумовує аніматор Валентина.
Шестирічна Ніна із Києва у Голинь приїхала з мамою, бабусею та дідусем. Сьогодні прийшла у церковний табір.
“Мені тут так сподобалась. Знайшла нових друзів. Обов’язково вдома розповідатиму про плюси цього літа”.
Ольга із Харкова привела на подвір’я храму трьох своїх дітей — донечку та двох похресників. Каже, що побачила щось неймовірне.
“Дітям не заважав навіть дощ. У них очі сяяли і вдома вони не могли перестати згадувати денні події. Ніколи раніше не бачила такого в церкві. Але в цей час — це дуже відволікає, як дітей, так і нас дорослих. Я не вважаю, що зараз в час війни — це протипоказано, навпаки — наші діти (приїжджі) мають змогу хоч на якусь мить забути “свою історію”
Восьмирічна голинянка Анастасія Фуфалько, дуже задоволена цими днями при церкві, каже, що була б не проти продовження.
“Я навчилась нових ігор, танців, багато інформації про Бога дізналася. Було весело, нових друзів знайшла, разом робили вервички для військових”.
Отець-декан Анатолій Козак, пояснює, що у час тривог, сирен та негативу через воєнні дії, знайшли саме такий спосіб, щоб частково розвеселити та підтримати підростаюче покоління.
“Ці три дні провели у духовній атмосфері з молитвою, іграми та новими знаннями. Були серед дітей і ті, родичі яких зараз на фронті, тому ми старалися відволікти їх від цих подій. І здається, з Божою допомогою, у нас все вийшло”.
Звісно, що можливості табору в час війни були обмежені, але бойові дії — це не привід тільки плакати, сумувати та сидіти дома. Наші хлопці на фронті саме для того, щоб українські діти не відчували болю, хоч і не завжди виходить… 
Ірина Андріїв, журналіст
