9 квітня 2026 року ми схилили голови в жалобі, віддаючи останню шану воїну, який віддав найдорожче — своє життя — за свободу, незалежність і майбутнє рідної держави. Провести Героя прийшли рідні й близькі, побратими, представники влади та небайдужі мешканці громади — усі, хто прийшов засвідчити вдячність, повагу і скорботу за непоправною втратою.
Траурна процесія розпочалася від рідного дому воїна у селі Бринь та, огорнута молитвою і сумом, рушила до храму Верховних Апостолів Петра і Павла. Там, під склепіннями святині, священики Галицького деканату УГКЦ піднесли щиру молитву за упокій душі новопреставленого воїна у служінні чину похорону. Поховали Захисника на кладовищі під величні звуки Державного Гімну України та почесні залпи військового салюту — як символ честі, мужності й вдячності держави своєму вірному синові.
Куцела Микола Миколайович народився 3 травня 1990 року в с. Бринь Галицького району Івано-Франківської області.
Ріс сміливим, добрим , допитливим хлопцем.
У 1996 році пішов у 1 клас Бринської школи, яку закінчив у 2005 році. Був акуратним і відповідальним учнем.
Після повномаштабного вторгнення, Микола Миколайович в березні 2022 року вступив до лав ЗСУ. Був зарахований до складу 71-шої окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ. Служив розвідником-помічником гранатометника та виконував інші обов’язки у військовій частині А4030. Його бойовий шлях – це географія нашої незламності. Пекельне літо та тривожна осінь 2024-го під Вовчанськом, засніжені та обпалені вогнем степи поблизу Курахового взимку 2025-го… У найтяжчі моменти, під постійним тиском ворога, він залишався надійним тилом для тих, хто йшов у бій.
Микола Миколайович захищав не просто кордони – він захищав право нашої нації на майбутнє. Його внесок у спільну боротьбу – це приклад того, що в армії немає «другорядних» ролей, коли серце б’ється в унісон із серцем країни. Честь воїну, який крізь холод і вогонь ніс світло своєї відданості Україні. Він захищав Україну, розуміючи важливість цієї справи для майбутнього країни та свого народу.
Під час служби у ЗСУ Куцела Микола Миколайович у листопаді 2025 року отримав поранення, захищаючи державу та український народ. Час перебування на цій страшній війні наклав свій відбиток на здоров’ї.
Його служба була прикладом відданості військовій присязі та обов’язку перед Батьківщиною. 05.04.2026 року перестало битися серце Захисника. Цей день став днем непоправної втрати для його родини, побратимів та всієї громади.
Сьогодні вся громада разом із родиною розділяє невимовний біль втрати. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю воїна, який віддав своє життя за Україну, за її свободу і майбутнє. Його ім’я назавжди буде вписане у літопис боротьби українського народу, а його подвиг житиме у наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій вдячності.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Нехай Господь дарує силу пережити цю тяжку втрату.
Вічна пам’ять.
Вічна слава.
Вічна шана Герою України.
Більше фото на сторінці Галицької міської територіальної громади у ФБ
