10 березня 2026 року жителі Галицької громади з глибокою шаною та вдячністю вшанували пам’ять Великого Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка, геніального поета, художника, мислителя і пророка української нації, чиє слово стало духовним дороговказом для багатьох поколінь українців.
Біля пам’ятника Тарасові Шевченку зібралися представники влади, духовенства, освітяни, громадськість та учнівська молодь, аби спільною молитвою, щирим словом і покладанням квітів віддати належну шану людині, яка своїм полум’яним словом пробудила національну свідомість народу, зміцнила віру у власні сили та право жити у вільній, незалежній державі.
Тарас Шевченко — це не лише сторінка історії, а жива совість українського народу. Його пророчі слова, сповнені правди, любові до Батьківщини та незламної віри у майбутнє України, сьогодні звучать особливо потужно й актуально. У час, коли український народ знову змушений боронити свою землю від ворога, Шевченкове слово додає сили, мужності та непохитної віри у перемогу.
Минають роки і століття, але постать Великого Кобзаря залишається величним символом національної гідності, свободи та незламності українського духу.
Схиляючи голови перед світлою пам’яттю Тараса Шевченка, ми ще раз усвідомлюємо: його слово — безсмертне, його дух — з нами, а його мрія про вільну Україну живе у серці кожного, хто любить рідну землю.
Вічна слава Великому Кобзареві!
Слава Україні!
