Два тижні боровся за життя: прикарпатський командир загинув після важких поранень на Донеччині

В одному із київських госпіталів перестало битись серце капітана Тараса Володимировича Луцишина. Командир взводу 1-ї навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону відійшов у вічність після важких поранень, отриманих 4 січня внаслідок мінометного обстрілу в Донецькій області. Про це повідомляє Рогатинська громада. Загиблий капітан Тарас Луцишин – достойний у всьому: добрий чоловік і батько, дбайливий син, надійний друг, колега, побратим і командир. Народився 16 листопада 1978 року у с. Путятинці. До 8-го класу навчався у сільській школі. Здобув освіту в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї та з відзнакою закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Був кваліфікованим інженером-геологом. Працював на підприємствах газовидобувної галузі. У житті мав два головні захоплення – сім’ю та футбол. І це відчувалося, адже рідних огортав своєю любов’ю, турботою і підтримкою. Футбольну справу розвивав з великим натхненням. Останній час мешкав з дружиною та двома діточками у Стрию. Мало не щовихідних навідувався в Путятинці, допомагав батькам. 18 травня 2022 року став на захист України. Навіть на службі, в тих гарячих точках, де доводилось виконувати бойові завдання, не полишав бути людиною. Запам’ятався належним командиром, який ніс відповідальність за кожного побратима. На жаль, захиснику не вдалося подолати страшні наслідки ворожого обстрілу. Він два тижні вперто боровся за своє життя. Так, як це робив на футбольному полі, у бою з окупантом. Без найріднішої людини залишились батьки, дружина Уляна, син Данило та дочка Діана, брат Андрій з сім’єю. “Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття близьким загиблого Героя з приводу непоправної втрати. Про час зустрічі загиблого і чин поховання повідомимо додатково”, – йдеться у повідомленні.