Чекати – це, мабуть, одне з найважчих випробувань, яке може випасти на долю людини. Особливо, коли це чекання на звістку про найрідніших, які зникли безвісти. У такому стані кожен ковток кави , щира посмішка чи хвилина відпочинку часто здаються зрадою. Саме тому 18 червня у КП «Візит-центр» зібралися ті, для кого це очікування стало щоденною реальністю.
Цього разу разом із психологинями благодійного фонду «Рокада» говорили про складне, але життєво необхідне: «Турботу про себе без почуття провини».
Головний мотив цієї зустрічі – нагадати кожному присутньому, що дбати про власне тіло й душевний спокій – це не егоїзм і не байдужість. Це єдиний спосіб зберегти сили, щоб триматися далі й бути опорою для тих, кого так чекають удома.
У колі підтримки, де кожен розуміє біль іншого без зайвих слів, щиро ділилися тим, що болить:
- Звідки береться це випалююче почуття провини і як з ним розминутися?
- Чому власна стійкість – це теж зброя?
- Як знаходити крихти внутрішнього ресурсу, коли здається, що всередині порожнеча?
- І як маленькі, майже непомітні щоденні кроки рятують від розпачу.
Це не була просто суха лекція. Це був теплий шеренг – простір, де можна було безпечно виплакатися, видихнути й побути собою. Психологині запропонували учасникам практичні вправи на рефлексію, а творче завдання допомогло хоча б на якийсь час переключити думки й намацати ту саму внутрішню точку опори.
Коли навколо стільки невідомості, найбільше рятує атмосфера абсолютної довіри та прийняття. Світло обов'язково переможе темряву, але для цього нам усім потрібні сили жити й чекати далі.
Захід організовано Благодійним фондом «Рокада» Івано-Франківськ спільно з фахівцями із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб КЗ «Центр надання соціальних послуг» Галицької міської ради Саприка Оля, Христинка Білан-Саміла та відділу ЦВС 2-го відділу Івано-Франківського РТЦК та СП.
Щира подяка організаторам заходу!
Слава Україні! Героям слава!
