У перший день року калуський Собор Святих Землі Української прийняв ікону святого Василія Великого із частичкою мощей, яку створила іконописиця Юлія Багринівська. Передплатити газету «ВІКНА» на 2025 рік можна ТУТ! 22 Січня, 2025, 14:00 Калуш Переглядів: 410 
Іконопис для мене — це покликання, побудоване на міцному фундаменті віри та освіти, — каже Юлія Багринівська Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Пресслужба Собору поспілкувалася з іконописицею. Юлія Багринівська — художниця сакрального мистецтва, живописиця, викладач образотворчого мистецтва Фахового коледжу культури та мистецтв (м. Калуш). Магістр сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв (художник сакрального мистецтва, викладачка, дослідниця).
— Юліє, розкажіть про своє покликання. Адже роботою таку справу назвати важко.
— Іконопис для мене — це покликання, побудоване на міцному фундаменті віри та освіти. Віру мені передали дідусь і бабуся, які навчили молитися, любити церкву та своїм прикладом показали, як довіряти своє життя Богу. Водночас бути іконописцем — означає мати майстерність. Освіта необхідна, щоби глибоко розуміти сакральне мистецтво, володіти художніми навичками та технічною майстерністю. Ця професія вимагає ґрунтовних знань, поєднаних із постійним самовдосконаленням. Тому я вважаю, що іконописець – це і професія, і стан душі. Адже художник творить не лише руками, але й серцем і молитвою, звертаючись до Бога. Написання ікони для мене — це моя молитва, мій спосіб спілкування з Богом і служіння людям.
— Поділіться своїм досвідом. Де можна побачити Ваші творіння? Які храми зберігають Ваші ікони?
— Я виконала понад 70 ікон, більшість із них знаходяться в приватних колекціях в Україні, Польщі, Німеччині, Чехії, США, Мексиці, Італії. Зберігаються у Храмі ПЦУ Введення Пресвятої Богородиці (с. Пійло), Римо-католицькому костелі Божого Милосердя в Старґарді (Польща), у Храмі УГКЦ Введення Пресвятої Богородиці (с.Пійло), у Соборі Святих землі Української ПЦУ (м. Калуш) та інші.
— Чи у Вас улюблений або особливий сюжет ікони?
— Ікони я виконувала на різні сюжети, але улюблений — це «Благовіщення Пресвятої Богородиці». У 2019 році під час підготовки до першої персональної виставки «Моління» до мене прийшло глибоке усвідомлення дії Бога в моєму житті. Ікона «Благовіщення» була першою іконою із серії «Моління» і саме після написання цієї ікони я дізналася, що чекаю первістка. Це був 2017 рік.
Моя перша ікона на кафедрі сакрального мистецтва — це також «Благовіщення Пресвятої Богородиці» (2012 рік) Ці два факти були підтвердженням для мене, що я на правильному шляху. Служити Богу та людям я зможу саме завдяки іконопису.
— Це дивовижний шлях до впевнености у своїй вірі. А якими є практичні Ваші кроки до створення ікон?
— Перед тим, як почати малювати ікону, я завжди проходжу кілька важливих етапів. Спершу я працюю інтелектуально: вивчаю іконографію, повторюю богословські знання, звертаюся до Святого Письма, щоб глибше зрозуміти сенс образу, який створюю. Ця розумова праця допомагає мені в роботі над іконою. Далі я переходжу до етапу підготовки. Є ікони, для яких потрібна попередня робота над ескізами, а бувають такі, де я одразу беруся до написання без додаткових начерків. Кожна ікона унікальна, і її створення завжди вимагає індивідуального підходу. Перед самим початком я обов’язково звертаюся до Бога в молитві, прошу Його допомоги та натхнення. Для мене це важливий момент – довірити весь процес Його керівництву. Лише після цього я зосереджено та з молитвою в серці стаю до роботи.
— У нашому Соборі є Ваша ікона святого Василія Великого. Які етапи її створення?
— Ікону святого Василія Великого я малювала вперше, тому з великою відповідальністю підійшла до цього завдання. Спочатку я вивчала його житіє, аналізувала роботи інших іконописців, а також ретельно підбирала колірну гаму. Важливим було забезпечити гармонію між іконою та вже готовою рамою, тому це теж враховувалося під час роботи. З благословення отця Федора Мороза, який довірив мені створення цієї ікони, я працювала з легким серцем, розуміючи всю важливість цієї справи. Для мене це був не просто творчий процес, а духовна відповідальність, адже в ікону вставлені мощі святого Василія Великого. Нині ця ікона вже стоїть у Соборі, і до неї звертаються люди зі своїми молитвами. Я прагнула створити образ, який би сприяв молитві, допомагав відчути зв’язок зі святим і надихав на духовний підйом. На виконання цієї роботи мені знадобилося 13 днів, і я щиро вдячна Богові за можливість долучитися до такої значущої справи.
