Ця пам’ятна дата встановлена у 2020 році Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
У лютому 2014 року росія розпочала військову операцію із захоплення Криму, використовуючи регулярні підрозділи збройних сил російської федерації. Жителі Кримського півострова не скорилися та не прийняли окупантів.
26 лютого 2014 року біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим зібралися тисячі людей – кримські татари, українці та представники інших національностей. Вони виступали за збереження територіальної цілісності України та проти організації позачергової сесії кримського парламенту, яку 25 лютого 2014 року закликали скликати проросійські активісти. Останні вимагали винести на сесію розгляд питання щодо проведення так званого «референдуму за незалежність Криму», проте завдяки багатотисячному мітингу громадян вдалося не допустити позачергового засідання парламенту.
Однак за добу після цього мітингу росія перейшла до відкритої силової фази: озброєні військові без розпізнавальних знаків захопили будівлі парламенту та уряду Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, почали блокувати українські військові частини, аеропорти й сухопутні шляхи сполучення з материковою частиною України.
Українським законодавством датою початку збройної агресії російської федерації проти України визначено 20 лютого 2014 року. Міжнародні організації визнають факт цієї агресії та незаконність окупації Кримського півострову.
26 лютого набуло особливого значення як день відкритого спротиву російській окупації Криму, що триває й досі, ставши точкою відліку громадянського опору на півострові. Жителі Криму чинять спротив різними способами: від мирної громадської активності до участі у захисті України на передовій чи у тилу ворога. Цей день нагадує про неперервну боротьбу за звільнення Криму від російських загарбників.
Крим під окупацією – територія системних порушень прав людини. У Криму зафіксовані тортури, насильницькі зникнення, політичні переслідування, утиски журналістів, активістів, етнічних українців і кримських татар. Кримські татари – корінний народ, що зазнає цілеспрямованих репресій. росія проводить політику русифікації, заборони Меджлісу, витіснення кримськотатарської мови та культури, що є формою системної дискримінації.
Станом на початок лютого 2026 року на території Кримського півострова піддаються політиці судових переслідувань 284 людини, із яких 159 – кримські татари. Росія фабрикує кримінальні справи й виносить вироки без жодних доказів – на цьому постійно наголошують правозахисники та захисники політув’язнених. Окрім того, окупаційні адміністрації чинять тиск на політв’язнів, тримають їх у незадовільних умовах, замовчують їхній реальний стан та не надають їм медичної допомоги. Через це у політв’язнів системно погіршується стан здоров’я. Наприклад, у Тофіка Абдулгазієва, засудженого на 12 років, в ув’язненні діагностували пухлину головного мозку та туберкульоз легень, що прямо загрожує його життю. Іншому політв’язню – Амету Сулейманову окупанти роками не проводять необхідну операцію на серці.
Після 2022 року окупанти посилили переслідування за спротив окупації. Підставою для обшуків, затримань і подальшого ув’язнення може стати будь-який прояв проукраїнської позиції. Силовики приходять до людей через коментарі на підтримку України в соціальних мережах або навіть через використання синьо-жовтих смайликів. Такі дії окупаційна влада трактує як «екстремізм» чи «дискредитацію армії рф», «державну зраду». Наприклад, Галину Довгополу – одну з найстарших кримських політув’язнених – засудили до 12 років колонії загального режиму за нібито «державну зраду» та «співпрацю з українською розвідкою». А правозахисницю та журналістку Ірину Данилович незаконно засудили за нібито зберігання вибухового пристрою. Подібних історій сотні. Актуальною також залишається практика утримання осіб інкомунікадо – без висунення їм формальних обвинувачень.
Окупований Крим перетворено на військову базу для агресії проти України. З території півострова російська армія завдає системних ракетних ударів по мирних містах України, півострів став логістичним вузлом, який використовується збройними силами рф для ведення бойових дій на півдні України. Деокупація Криму – це питання не лише територіальної цілісності, а й безпеки всієї України та регіону Чорного моря.
