За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Фонди Музею історії міста Коломиї, що на Івано-Франківщині, зберігають понад 35 тисяч оцифрованих експонатів, які розповідають історію міста від доісторичного періоду та до сьогодні. У колекціях — бивні й зуби мамонта, крем’яні сокири, ножі, серпи та наконечники стріл. Там можна дізнатися про трансформацію міста із соляного складу за часів Галицько-Волинського князівства на великий центр торгівлі — "Вавилон над Прутом," історію нафтового промислу та першу залізничну дорогу в центрі міста.
Серед артефактів — "Метрика міста Коломиї" 1730 року. Це — найдавніша писемна пам'ятка музею. В колекціях можна побачити документи та фото з часів, коли Коломия перебувала під владою Польщі, Австро-Угорщини та СРСР.
У жовтні 2025 року музей відзначає 35-ліття з моменту заснування. Щоб дізнатися про найважливіші і найдавніші артефакти музею, історію міста, символи Коломиї, "Вавилон" над Прутом і багатокультурну пам’ять, журналісти Суспільного поспілкувалися з директором музею Юрієм Плеканом.
Далі — пряма мова.
Бивні та зуби "коломийських" мамонтів
Територію Коломийщини ще в доісторичний період заселяли племена первісних людей, про що свідчать археологічні артефакти. Їх знайшли науковці під час експедицій на території сучасної Коломийщини, Покуття і Коломиї.
Експонат музею — бивні та зуби мамонта. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Знахідки є цінними для нашої експозиції, вони показують первісну культуру. Частиною до державницького періоду експозиції є набір наконечників кам'яних списів, ножів, серпів, сокир періоду до початку нашої ери та перших століть нашої ери. Тож ми бачимо, що первісні люди мали знаряддя для полювання й могли вполювати навіть мамонта. Варто сказати, що у нашій експозиції є бивні та зуби мамонта, які були знайдені в Коломийському районі.
Експозиція про життя первісних людей. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Є амфора, яка датується IV століттям нашої ери. Її знайшли на території села Товмачик. Ця амфора свідчить про те, що люди того часу торгували з Грецією — у таких посудинах перевозили вино або оливкову олію. Також у музеї зберігається випалений глиняний посуд для ритуалів або домашнього використання періоду "Карпатських курганів".
Амфора, яка датується IV століттям нашої ери. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Коломия у документах короля Данила
Вперше про Коломию згадується у Галицько-Волинському літописі за 1241 рік. Тоді князь Данило говорив про неї, як місце, де торгували сіллю, також був її склад.
У той період через місто проходили торгівельні шляхи. Через розквіт Галицького-Волинського князівства місто стало знаним центром торгівлі.
Колмийська ратуша, Івано-Франківщина, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Коломийська сіль у Європі
У 1456 році Коломиї надали право соляного складу. Сіль видобували в навколишніх селах та на Косівщині: у Рунгурах, Великому Ключеві, Молодятині, Печеніжині, Пістині, Уторопах, Яблунові та частково й самому Косові.
Виварена сіль із солоної води, Івано-Франківщина. Суспільне Івано-Франківськ
Там виварювали сіль і доставляли до Коломиї на ринок, на торгові склади, де згодом формувалися валкиОкрема група возів з вантажем, що перевозиться кудись в Європу, на Наддніпрянську Україну, на південь України, Волощину, Молдову та інші країни.
У цих селах не можна було продавати сіль та інший реманент, а лише в Коломиї. Такі були тогочасні закони Польщі. Власниками були як польський король, так і феодали, магнати, поміщики.
У музеї зберігають важільні ваги. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Коломия отримала свій герб 630 років тому
Коломиї надав герб польсько-литовський король Владислав II Ягайло у 1395 році. Місто отримало Магдебурзьке право у 1405 році. Це надавало певні привілеї містянам, зокрема, право торгівлі, право мати цеховий устрій, тобто ремісники об'єднувалися у самоврядні організації — цехию. Їх створили в Коломиї у той період.
Герб Коломиї перед ратушею, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Це був демократичний устрій, тобто у місті були виборні органи: війт, лавні — депутати у сучасному розумінні цього слова, управлінці, чиновники міської ради, магістрату. Більшість грошей йшла до казни, але деякі залишалися в місті для утримання доріг, пожежної безпеки.
Експонати, які використовували ремісники на території Коломийщини. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Франц Йосиф на гуцульському весіллі
Після першого поділу Польщі у 1772 році виникла держава Австро-Угорщина. Це — період, коли наше місто відвідували цісарі. В українській мові цим терміном найчастіше називають монархів Австро-Угорщини. Франц Йосиф, який у 1880 році прибув до Коломиї на етнографічну виставку, зустрів гуцульську весільну процесію й подарував молодятам мішечок із золотом.
По центру — портрет цісаря Франца Йосифа І. Суспільне Івано-Франківськ
До Першої світової війни тут був престолонаступник цісаря Карл І та його дружина Зита. Тоді вони мешкали у нашому місті, адже Карл І був офіцером кінного полку, який дислокувався у Коломиї.
Престолонаступник цісаря Карл та його дружина Зита. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Цікавим є те, що у 2007 році до Коломиї завітав найстарший син Карла І Отто і жартома говорив, що він у нас вдруге, адже перший раз був тут у лоні своєї матері. У музеї є світлини та афіші цих подій.
Період Автро-Угорської імперії у Коломиї. Суспільне Івано-Франківськ
Життя коломиян у книгах ХVIII століття
Найдавнішими друкованими документами, які зберігаються у фондосховищах нашого музею, є архів Михайлівської церкви Коломиї, так звані метричні книги шлюбів, народжень та смертей коломиян. Це є середина ХVIII століття. Написані вони латиною, частково — церковнослов'янською мовою.
Метрика, яку зберігають у музеї. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Метрики містять значну інформацію про тодішніх місцевих жителів. Безперечно повністю покладатися на них не можна. Тому що не всі священники скрупульозно і відповідально ставилися до заповнення цих книг. Бувало, що заповнювали їх пізніше, записували спочатку на якихось окремих аркушах і не завжди переносили в ці книги.
“Метрика міста Коломиї” 1730 року — найдавніша писемна пам’ятка музею. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Є також "Книга почесних громадян" — експонат середини XIX століття. Він зберігся не в кожному місті. Книга характеризує той період, тих людей, кому надавали перевагу, за які заслуги присвоювали певні звання.
“Книга почесних громадян”. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Найдавніші вітражі Коломиї
Приміщення сучасного Музею історії міста Коломиї будували для повітової ради Коломийського повіту. Це — представницький орган в сучасному розумінні місцевого самоврядування. Тут був і повітовий відділ — це виконавчий орган. Повітова рада розміщувалася тут до 1939 року, до періоду радянської окупації Галичини.
Фасад Музею історії міста Коломиї, Івано-Франківщина, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
У 1997 році сюди переїхав Музей історії міста Коломиї. Ця будівля унікальна тим, що у приміщенні є вітражі — одні з найдавніших у нашому місті, на яких зображені вулики та бджоли, що є символом достатку.
Вітражі у музеї, на яких зображені вулики і бджоли, Коломия. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Одна з найдовших промов в історії австрійського парламенту
У нас є експозиція про Коломию XIX — першої половини ХХ століття. Безперечно, нам вдалося відтворити й документи, й світлини того часу, а також депутатів, чиновників, державних службовців Австро-Угорського періоду, ЗУНР, періоду Другої Речі Посполитої та СРСР. І також депутатів від нашої Коломиї і Коломийщини до представницьких органів до Галицького крайового сейму, австрійського парламенту та польського сейму.
Площа перед коломийською ратушею — початок XX століття. Світлина з фондів Музею історії міста Коломиї
Пригадалася цікавинка про Лева Бачинського — уродженця Городенківщини, політика. У 1907 році його обрали до австрійського парламенту, а у 1928 — до польського сейму. Він зарекомендував себе як завзятий сміливець. На одному із засідань у 1912 році Лев Бачинський виголошував промову тринадцять годин поспіль. Так хотів перешкодити ухваленню великого військового бюджету, який уряд намагався затвердити.
Це була одна з найдовших промов в історії австрійського парламенту. Він не міг терпіти несправедливості й у польському парламенті перед прем’єр-міністром Польщі Юзефом Пілсудським виголосив: "Геть з виборчими насильствами й шахрайством! Випустити політичних в’язнів!"
"Вавилон над Прутом"
Упродовж наступних століть Коломия далі зберігала своє право соляного "хабу", складу. Ну і валки приходили з Волощини, Угорщини, з Польщі, Варшави, Лодзя, Кракова, з Молдови, з Наддніпрянської України. Тобто йшла жвава торгівля на Ринковій площі.
Вигляд Ринкової площі у Коломиї на початку XX століття. Фото з фондів Музею історії міста Коломиї
Якщо не було жодних військових дій між цими державами, то безперечно торгівля процвітала, тому що був спокій, була безпека на торгових шляхах. Тому Коломия в цей період від XVIII по XX століття була таким центром. А Вавилон у нас характеризується багатьма мовами та народами. Тому з'явилося таке порівняння.
Торговельні зв’язки Коломиї у XIX столітті. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Вузькоколійка у Коломиї
Цікавинкою для містян й водночас проблемою був потяг. Він призначався для перевезення нафтової ропи, яку у 1879 році почали масово видобувати у Слободі Рунгурській. Це — ініціатива Станіслава Щепановського — промисловця, економіста, почесного громадянина Коломиї. Копальні, яких налічувалися сотні, у Слободі Рунгурській давали 60% нафти з цілого краю.
Місцева вузькоколійна залізниця, тобто “льокалька” . Світлина з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Нафту перевозили кіньми у дерев’яних діжках на дистилярні Печеніжина, Сопова та Коломиї. Це було важко та затратно. Архітектор Людвик Вежбицький запропонував провести залізничну колію, щоб перевозити цю сировину. Ідею затвердили, і "льокалька"Місцева вузькоколійна залізниця розпочала свою роботу через центр Коломиї.
Є багато історій, наприклад, йшла жінка з-під Коломиї на базар продавати свій реманент і несла важкі бесагиВелика подвійна перекидна торба, що складається з двох частин і носиться через плече або на сідлі.Використовувалася для перенесення різних вантажів, продуктів, одягу. Це побачив машиніст потяга і запропонував підвезти цю пані, але жінка відмовилася, сказавши, що вона поспішає і немає часу їздити цим потягом.
“Льокалька” у Коломиї, початок XX століття. Листівка з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Є історія, що через високі колії люди часто падали, і сам архітектор не оминув цього. Ще гімназисти мастили колію милом і з першого разу потяг не міг виїхати вверх, здавав назад, набирав швидкість і тоді проїжджав. У музеї історії міста Коломиї є експозиція, присвячена економіці та торгівлі XIX-XX століття.
Торгівля на ринку в Коломиї у першій половині XX століття. Листівка з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Є зразки продукції заводів і фабрик у Коломиї в цей період. Товари продавали не тільки на Покутті, а й в інших містах Східної Галичини, Західної України, Північної Буковини. Ці речі йшли навіть на експорт в Європу та Наддніпрянську Україну.
Видавництво "Кам’яниця братів Білоусів"
Брати Білоуси переїхали до Коломиї на викладацьку роботу.
Видавці Білоуси. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Михайло і Теодор Білоуси мали ділову хватку. Але вони не вдарилися у генделіТоргівля, комерція з метою наживи м'ясом чи сіллю, а пов'язали діяльність із книгодрукуванням — заснувавали та видавали часописи у Коломиї.
Друкарська машинка Олени Кисілевської, Коломия. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Це — газета "Руська рада". Вона видавалася церковнослов’янським, руським наріччям, але зрозумілою мовою, ілюстрації були. Вони заснували видавництво, яке було відоме в Коломиї під назвою "Кам’яниця братів Білоусів". Розташовувалося воно на сучасному проспекті Михайла Грушевського. Ця будівля була дуже потужною. Там не тільки розміщувалася друкарня, а й редакції газет. Ще приміщення здавали для інших українських організацій.
Будівля братів Білоусів. Світлина з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Будівля братів Білоусів є знаковою в історії Коломиї другої половини XIX — першої половини ХХ століття. У радянський період там працював маслозавод, в підвалах були льодовні маслозаводу. З часом це призвело до руйнації стін, фундаменту. І вже в 1970 роках це приміщення розібрали.
Першодруки, які видавали у Коломиї. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Наразі в експозиції музею є оригінали першодруків як братів Білоусів, так й інших видавців й авторів — Якова Оренштайна, Олени Кисілевської, Ореста Кузьми.
Газети, які видавали в Коломиї. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Три народності, три нації й конфесії формували населення Коломиї
Із Середньовіччя місто було центром торгівлі, пролягали торгівельні шляхи й безперечно тут перетиналися різні народи, люди залишалися жити. Звичайно, були змішані шлюби. Так формувалася багатонаціональна, поліетнічна і полірелігійна спільнота Коломиї протягом усіх століть. Три народності, три нації й конфесії формували населення міста.
Експозиція, приурочена життю євреїв у Коломиї. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Станом на 1 вересня 1939 року або на червень 1941 року, перед початком німецької окупації, єврейське населення становило понад 40%, польська громада — 30%, українська — налічувала десь 32-33%, також проживали люди інших національностей: німці, угорці, румуни, молдавани.
Кірха у німецькому поселенні в Коломиї, початок ХХ століття. Листівка з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Населення сповідувало католицизм, протестантизм, греко-католицизм й юдаїзм. Німці мали своє поселення, бо вони більш компактно проживали. Це характерно було і для євреїв — мати свої поселення.
Церква святого Архистратига Михаїла у Коломиї, зведена на місці домініканського костелу, початок XX століття. Листівка з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Але в інших частинах міста вперемішку жили. Наприклад, поляки, українці, євреї, німці жили на одній вулиці чи в одному будинку.
Сучасний вигляд собору святого Архистратига Михаїла, Коломия, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Що можна вважати символами Коломиї
Як у кожного європейського міста, символом є наша ратуша.
Фонтан перед ратушею, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Також Благовіщенська церква, сучасний собор Преображення Господнього на вулиці Театральній — унікальна сучасна архітектурна культова споруда.
Собор Преображення Господнього УГКЦ, Коломия, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
До цього списку можна внести музей Гуцульщини та Покуття, а ще Михайлівську церкву на проспекті Грушевського.
Народний дім, початок XX століття. Листівка з оцифрованих фондів Музею історії міста Коломиї
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Кобринського, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
Багато об'єктів архітектури є обличчям Коломиї, не тільки Музей писанки. Адже у кожної згаданої споруди є унікальна історія і люди, які закладали камінь для розбудови міста.
Музей писанкового розпису, Коломия, жовтень 2025. Суспільне Івано-Франківськ/Андрій Москалюк
