За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Василь Саманюк 17 років господарює на полонині Борсучина, що поблизу селища Ворохта на Івано-Франківщині. Чоловік працював столяром за кордоном. Повернувшись у рідну громаду, вирішив відродити справу свого діда. Його полонина — одна з небагатьох, що працює цілий рік, а не лише у період літуванняСезонне випасання худоби на високогірних полонинах (з травня по вересень) разом із виробництвом сиру. Разом із сімʼєю Василь Саманюк виготовляє гуцульську коров'ячу бриндзю, а ще розвиває агротуризм: надає прихисток мандрівникам, частує їх "правдивим пригощенням", проводить екскурсії та розповідає, хто такі гуцули, і чому варто ходити у гори.
Кореспонденти Суспільного разом із Василем Саманюком провели добу на полонині Бурсучина, щоб розповісти, як у Карпатах газдуютьГосподарювати гуцули.
"Що тобі бракує, Василю, працювати, розвивати, заставляти поважати українське?"
Полонина Борсучина розташована на території Карпатського національного природного парку, на висоті 1200 метрів над рівнем моря. Вона розкинулася на шляху мандрівників до гори Кукул, а найшвидше до Борсучини можна дістатися із селища Ворохта. Саме звідти на свою роботу їздить Василь Саманюк.

Василь Саманюк. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Полонина Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Полонина Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Полонина Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Краєвид з полонини Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Стайня на полонині Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Колиба-сироварня на полонині Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Полонина Борсучина. Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка

Полонина Борсучина Суспільне Івано-Франківськ/Василь Скрипка
На Борсучині своє господарство вели його дід та прадід. Орієнтовно з кінця 80-х років ХХ століття полонина "дівочила"Пустувати. У 2007 році Василь Саманюк взявся відновлювати родинну справу. Він облаштував сироварню, стайню, хатинку господаря, а згодом — ще й прихисток для мандрівників.
