З ризиком для власного життя, під шквальним вогнем Валентин Нестеров здійснював неймовірне: рятував життя бійців. Завжди був першим, якщо необхідна була допомога на бойових позиціях. А ще люто ненавидів ворога і не знав страху перед ним. Свій останній спочинок знайшов поряд з побратимами на Алеї Слави міського кладовища. Йому назавжди 48. 21 Вересня, 2024, 18:00 Калуш Переглядів: 870 
Валентин Нестеров служив бойовим медиком гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А3892 Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
Нестеров Валентин Валерійович — старший солдат, бойовий медик 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону легендарної 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Народився 6 лютого 1974 року у місті Калуш, що на Івано-Франківщині. Ріс кмітливим та розумним хлопчиком, добрим, але зі сталевим характером. Відвідував дитячий садок “Оленка”. Доля склалася так, що батьки хлопця розлучилися і мама виховувала його із старшим братом Сергієм сама, йдеться в проєкті “Спогади крізь віки”, інформують “Вікна”.
Навчався у Калуській загально-освітній школі №4. Однокласники розповідають:
“Валентин був сумлінним дисциплінованим учнем, надійним товаришем, вірним другом, готовим підставити своє плече кожному, хто потребував його допомоги. Користувався авторитетом, брав активну участь у шкільному житті. Був небайдужим до несправедливості”.
А ще Валентин був турботливим сином і хорошим братом, підтримував маму, коли старший брат Сергій проходив горнило війни в Афганістані.
Навчання продовжив у Калуському професійно-технічному училищі №7, здобув фах зварювальника. Теж відслужив строкову службу, після звільнення в запас працював за спеціальністю у приватному підприємстві. В колективі його поважали, був сумлінним, товариським, завжди знаходив спільну мову з оточуючими його людьми.
Мав багато друзів, з якими проводив своє дозвілля. Любив активний відпочинок на природі, подорожі Україною, особливо йому подобалися старовинні замки. Захоплювався музикою. А ще Валентин просто був закоханий у своє місто, часто прогулювався його вуличками разом із сім’єю: мамою, братом, його дружиною Ларисою, племінницями Людмилою та Валентиною. Був хорошим хресним батьком для похресника Костянтина, часто відвідував його, дарував подарунки.
Та настав той час, коли потрібно було захищати Україну. Не вагаючись, пішов на війну, служив бойовим медиком гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А3892. Спершу проходив навчання в Коломиї, відтак його з побратимами відправили на Донеччину під Бахмут. З ризиком для власного життя, під шквальним вогнем він здійснював неймовірне: рятував життя бійців. Мав холодний розум і відважне серце. Завжди був першим, якщо необхідна була допомога з будь-якої ситуації на бойових позиціях. А ще люто ненавидів ворога і не знав страху перед ним, що й не дивно, адже гаслом “Едельвейсів” є слова: “Зі щитом або на щиті”.
Загинув 11 березня 2023 року під час бойових дій з військовими формуваннями Російської Федерації поблизу населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області. Повернувшись додому на щиті, свій останній спочинок знайшов 16 березня поряд з побратимами на Алеї Слави міського кладовища. Йому назавжди 48.
За особисту можність виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку посмертно нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня. Також йому присвоєно звання почесний громадянин Калуської міської територіальної громади.
19 вересня 2024 року Валентину Нестерову відкрили і освятили інтерактивну меморіальну дошку на фасаді Калуського ліцею №4.
