76-річний Петро Поруб із Херсона пережив чимало. Життя його, як він сам каже, “покидало по світу”. Війна лише додала нових, часом болючих, сторінок до цієї історії. Окупований Херсон згадує з болем. Передплатити газету «ВІКНА» на 2025 рік можна ТУТ! 22 Січня, 2025, 10:00 Калуш Переглядів: 711 
Попри відстань, діти намагаються підтримувати зв’язок із батьком Реклама Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
У молодості пан Петро був енергійним та амбітним. Після закінчення Херсонського кооперативного технікуму він вирушив на Камчатку, де працював товарознавцем, а пізніше — завідувачем пекарні. Робота приносила йому задоволення, однак матір наполягала на поверненні: серце не витримувало, що син так далеко, розповіли на Фейсбук-сторінці “Карітас Івано-Франківськ”.
На запитання про одруження, жартуючи відповідає, що “продав свою свободу за 14 рублів” (гроші на той час. — Ред.).
Одного разу, обідаючи в їдальні, він забув шапку. Наступного дня повернувся запитати, чи хтось її не знайшов. Дівчата розповіли, що шапку забрала одна з працівниць, але поверне її лише за шоколадку. Петро купив коробку цукерок за ті гроші — так і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Разом вони виховали чотирьох дітей, однак згодом розлучилися.
Діти зараз хто де. Один син у Росії — з ним батько вже давно не спілкується. Другий живе в Канаді, а дві доньки — у Польщі. Дівчата діляться, що за кордоном нелегко: оренда житла і проблеми з роботою стають викликом. Попри відстань, усі намагаються підтримувати зв’язок із батьком і радіють, що він перебуває в безпеці.
Окупований Херсон Петро Поруб згадує з болем.
“Черги за грошима були здоровенні. Всім давали по 10 тисяч рублів, ми мусили їх брати, щоб купувати їжу. Аптек не було, ліків неможливо було придбати, тому почалась гангрена, мені ампутували кінцівку”, — розповідає чоловік.
Залишатись у місті було небезпечно та страшно, тому чоловік шукав волонтерів, щоб безпечно виїхати. Спершу дістався до Одеси, а згодом завдяки волонтерці Оксані потрапив до Войнилівського прихистку, де знайшов турботу та увагу.
“Дівчата тут неймовірно добрі: доглядають, годують, роблять перев’язки, дають ліки. Я їм за це дуже вдячний!”, — дякує чоловік.
Як відомо, прихисток для внутрішньо переміщених осіб старшого віку розташований у селищі Войнилові Калуського району на Івано-Франківщині. У ньому проживають люди “золотого віку”, які приїхали з Херсонщини, Донеччини та Харківщини.
