Священник Іван Радевич 20 років жив та правив у Парижі, але, коли почалося вторгнення — усе залишив, повернувся в Україну й пішов на війну. Він — водій евакуаційної машини у 67-ій окремій механізованій бригаді. Їхній екіпаж вивозить поранених прямо з окопів, а також зі стабпунктів у госпіталі. 10 Січня, 2024, 16:30 Прикарпаття Переглядів: 505 
Священник працює на евакуаційному відділенні, він вивозить поранених Головні новини Калуша та Прикарпаття у Телеграм
У Криворівні на Йордан отець Іван Радевич мав спільну службу з отцем Іваном Рибаруком. Як виявилося, вони куми й Радевич, як є можливість, навідує Рибарука, пише “Репортер”.
“Бог так дав, що отець Іван зміг приїхати з війни, аби трошки помолитися разом. Дякую йому за молитовне та медитативне читання акафіста. Дай Боже, аби нарік усі наші воїни і ти разом з ними вже би разом святкували”, — побажав отець Іван Рибарук куму після Богослужіння.
Отець Іван Радевич родом зі Снятина. Він 20 років жив за кордоном — у Парижі. У французькій столиці правив на парафії Православної Церкви Святого Симона Зилота. Цю церкву в 1926 році заснував голова директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра.
20 березня 2022 року Радевич уже був в Україні. Спершу волонтерив у “Правому секторі”, а з червня 2022 року служить у 67 окремій механізованій бригаді. Як сам каже — простий водій у медроті.Іван Радевич має позивний “Француз”, бо ж служив у Парижі. Каже, якогось особливого ставлення серед побратимів не відчуває.
“По-різному ставляться, але я знаю, як з людьми говорити. Кого словом, кого ділом”, — усміхається отець Іван.
Згадує, що два місяці працювали дуже близько, вивозили хлопців прямо з окопів. Потім вже возив зі стабпунктів у госпіталі.Згадує перший виїзд. Тоді поїхав з начмедом перевіряти один батальйон. Вийшли з машини — і тут обстріл.
“Усі хлопці, які стояли, — усі попадали, — розповідає Радевич. — Я одразу й не зрозумів, а вони зірвалися й повтікали. Я сів у машину та загнав її за кут. Усі кричать: «Тікай, тікай!». І тоді зайшов в укриття. Пів години чекали, поки літало. Але людина звикає до всього”.
В екіпажі троє людей — водій і два медики. Робота Радевича — вивезти, хоч, каже, помагав і шини накладати, рани обробляти. Вивозили й загиблих.Отець Іван розповідає, що завжди має з собою і церковні речі, бо, мовляв, сьогодні, може, нікому не треба, а завтра — знадобиться.
“Ми у Слов’янську були, то я там кожну неділю служив Службу, — розказує отець Іван. — Там є наша православна церква, де владика Сава служить. Коли тільки пішов до армії, ми жили у Хмельницькому і там була капличка. Деколи служив у ній. Приходило пару людей. А коли виїхали на бойові — ніхто. Багато хто б’є себе у груди, що вони язичники. Але невіруючих нема в окопах, коли стріляє. А вилазять з окопів — забувають”.
До речі, парафіяни з Парижа помагають та підтримують свого священника, передають, що потрібно.
